«Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину» (за поезією Симоненка)


Символом правди художнього слова і незрадливої всеохоплюючої любові до України стала творчість Василя Симоненка. Поет чітко визначає для себе справжні життєві цінності і утверджує їх у своїй творчості.

Першою і найдорожчою цінністю для людини, наголошує Симоненко у «Лебедях материнства», є Батьківщина. Гармонійне поєднання в цьому творі ніжності й елегійності колискової з мудрістю і духовною висотою народної філософії надало поезії такого сильного і чистого звучання, яке буває хіба що в народній пісні.

Це гімн незрадливій материнській любові і синівській вірності Вітчизні. У кожному слові – любов. Експресія цього почуття наростає: від ніжного материнського до пристрасного всеохоплюючого (аж до самозречення) почуття любові сина до своєї України. Недаремно двічі вставлені в різний контекст слова звучать категорично, як неспростовна істина: «Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Початок поезії елегійний. Ніжна любляча мати над колискою сина вимріює «йому щасливу долю». Тут виразно чується перегук з побажаннями добра, любові, щастя, щедрого врожаю, якими переповнена українська народна обрядова поезія. Палка материнська молитва злітає в темно-синє вечорове небо аж до зір – до самого Бога. Останні п’ять строф набувають особливого звучання. Якось ніби непомітно образ матері переростає в образ України, що теж схилилася над

колискою улюбленого сина.

До цього тематичного циклу належать і дві поезії з однаковими назвами – «Україні». Вони написані у формі звертання-сповіді. У першій – «Задивляюсь у твої зіниці.» – ліричний герой утверджує своє святе синівське право побути наодинці з матір’ю (Україною), щоб сказати найпотаємніше. Звернімо увагу на звертання ліричного героя до своєї Батьківщини: «Україно! Ти для мене диво!..»; «Мамо горда і вродлива…»; «Нене!..»; «Україно! Ти – моя молитва, Ти моя розпука вікова». В них – багатогранний спектр почуттів: захоплення і любов, ніжність і святість, біль і розпука.

Другий вірш «Україні» суголосний попередньому і доповнює образ сина-патріота, що гостро відчуває свій кровний зв’язок з рідною землею і готовий на самопожертву заради щастя України.

Коли мечами злоба небо крає

І крушить твою вроду вікову,

Я тоді з твоїм ім’ям вмираю

І в твоєму імені живу!

Так сталося і з самим Василем Симоненком. Він живе в імені своєї Батьківщини.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)
Loading...



Твір на тему що таке відповідальність.
«Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину» (за поезією Симоненка)