Вивчення морфології казки
У російській науці поступово складається ідея, що специфіка жанру лежать у формі. Цілком незалежно друг від друга два дослідника А. І.
Никіфоров і У. Я. Пропп дійшли думки, що вивчення казки має будуватися не так на вивченні персонажів як, але в вивченні їх дій, чи функцій, тому що ці функції є стійким елементом казки і однакові дії можуть підписуватися різним персонажам. Никіфоров присвятив цьому невелику замітку “До питання морфологічному вивченні народної казки”, Пропп – книжку. У вашій книзі Проппа “Морфологія казки” зроблено
Буд., а досліджувати структуру чарівної казки, її композицію. Вийшло несподіване спостереження, що композиція чарівної казки однотипна (докладніше див.
Нижчий за главі про чарівну казку). Це й дозволило дати наукове визначення цього виду казки. Отже, вимога Веселовського необхідність “побудувати морфологію казки” було частково виконано. Якби з цим погляду прокуратура вивчила інші види казки, ми мали можливість дати і точне визначення, і науково виправдану класифікацію казки.
Вскрывшаяся
Описове і історичне вивчення Андрійовича не виключають одне одного, а взаємно зумовлюють. Проте, хоча названі роботи вже створюють деяку базу розуміння сутності казки як жанру, й задля її подальшого історичного вивчення її, все-таки явище композиції не вичерпує поетики казки. У працях Никифорова зроблено спробу розширити рамки жанрового вивчення казки, включити до нього вивчення стилю. Однак лише невеликі нотатки, містять цікаві й нові ідеї; розробка і приведення до системи питань казкового стилю – справа майбутнього.
У працях Никифорова форма сприймається як явище ідеологічного порядку. Історичною перспективи ще немає, проте у принципі вона можлива, т. е.
Дані роботи є формалистическими. Спробою вступити на історико-етнографічний шлях вивчення форми є робота тієї самої автора “Структура чукотської казки як явища примітивного мислення” . Тут наче й здійснюється одну з основних ідей Веселовського, саме вивчення форми як історичної категорії. Однак у цьому роботі недостатньо чітко розуміється жанр казки.
У поняття казки включаються тексти, мають заклинательно-магические мети, а такі, з нашого погляду зору, не є казками, а міфами. Так само у цій роботі недостатньо охоплена ідеологія чукчів, і явища форми і мислення виявляються неувязанными. Проте важлива методично правильна спроба вивчення форми як явища розумового порядку. Нікіфорову ж належить спроба розширити традиційні ставлення до жанрах казки.
Як особливий жанр їм виділено докучная казка і дитяче казка драматичного жанру. Численні спостереження Никифорова об’єднані їм у ввідна статті до антології Про. І. Капіци “Росіяни народні казки” (Никіфоров, 1930).
Тут дадуть визначення казки, з яких виходимо і ми. Для робіт Никифорова характеризуєтся тим, що як збирач, спостерігав живе побутування казки, саме цей бік справи піддає наукового вивчення, іноді за цією ознакою виділяє жанр, а згодом намагається класифікувати казку за формами. Визначення, дане Никифоровым, є визначенням через поетику, і такий визначення та розуміння специфіки казки відбиває наукові устремління нашого часу.
Згодом у роботі про жанрах російської казки Никіфоров ускладнив свою ухвалу, підкоригувавши нього історичний принцип. Цим автор хотів підкреслити значення історичного принципу до вивчення казки. Проте історія казки настільки складна, вивчення її настільки важке завдання, і що може бути покладена до жодної найкоротші формули. Хоча описове і історичне вивчення перебувають у найтіснішого, все-таки завдання їх різняться неможливо знайти об’єднують у тому.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)