Вірш В. Брюсова “Ассаргадон” (сприйняття, аналіз, тлумачення)

Валерій Якович Брюсов – одна зі значительнейших фігур у поезії початку XX століття, якого вважають “метром” і одним з основоположників російського символізму. На початку 90-х років XІX століття В. Брюсов відкрило для себе французьких символістів і захопився їхньою поезією, уважаючи декадентство “дороговказною зіркою в тумані”. Пізніше він видає кілька збірників “Російські символісти”, у які в основному ввійшли його поетичні добутки. У такий спосіб була ознаменована поява символізму в Росії.

Відповідно до позиції Валерія

Брюсова, символізм повинен стати “поезією відтінків”, “виразити тонкі, не уловимі настрої” і тим самим “як би загіпнотизувати читача”. Щоб краще осмислити сучасність, поет заглиблюється в історію й міфологію. І поступово однієї із центральних тем творів Брюсова стає історико-міфологічна тема. Таким чином, міркуючи про минуле, поет намагається встановити зв’язок часів: між минулим і сьогоденням, сьогоденням і майбутнім. Так, на думку майстра, можна знайти сполучну ланку історії, осмислити закономірності процесів, що відбуваються, визначити майбутнє. Тепер же звернемося до аналізу одного з віршів
Валерія Брюсова тематики “Ассаргадон”. Ассаргадон, а точніше Асархаддон – ассірійський цар-завойовник 7 століття до н. е. На стіні в Сирії збереглися написи про його нищівні перемоги. Так, як ліричний герой свого вірша В. Брюсов вибирає сильну особистість, відомого героя древньої історії. Пафос цієї поетичної мініатюри – пафос сильної, незвичайної особистості, однак схильної до гордої самоти, тому що “вичерпав до дна тебе, земна слава!”

У вірші цар Ассаргадон – полководець, що здатний за допомогою свого розуму, сили, енергії впливати на хід історичних подій, на рух часу: Ледь я прийняв владу, на нас повстав Сидон. Сидон я ниспроверг і камені кинув у море. Єгиптові мовлення моя звучала, як закон, Елам читав долю в моєму єдиному погляді… Ліричний герой смів, відважний, не знає поразок, військових невдач, як би коштує над усіма. Але чи щасливий Ассаргадон? Хоча великий цар і “упоєний величьем” своїх перемог, він самотній. І це викликає смутні переживання читача: И от коштую один, величьем упоєний… Описуючи Ассаргадона, поет використовує різні порівняння: “деянья всіх людей – як тінь у божевільному сні”, “мрія про подвиги – як дитяча забава”, – характеризующие царя як людини, що забыли про простих людей, надмірно возгордившегося. Як форма свого ліричного добутку В. Брюсов вибрав форму сонета.

Перші дві строфи – це ствердження влади Ассаргадона, його нищівні перемоги над містами, країнами й народами: Сидоном, Єгиптом, Еламом. А останні дві строфи – підведення підсумків руйнівних походів АссаргадонО. Так, він упоєний величчю своєї слави, вона гордий і в той же час жахливо самотній. Підводячи підсумки запропонованого аналізу вірша, можна ще раз підтвердити думка про те, що пафос даної ліричної мініатюри – пафос твердження сильної особистості, що є творцем історії, але це пафос руйнування, а не творення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Вірш В. Брюсова “Ассаргадон” (сприйняття, аналіз, тлумачення)