«Він серцем біль народу чув» (Поема «Мазепа»)
На думку Володимира Сосюри, український гетьман Іван Мазепа впевнився у необхідності «третього шляху», власної дороги для своєї України.
Поема «Мазепа» мала нелегку долю. Десятки років вона була заборонена, а між тим це значне явище в нашій літературі. Легкість і прозорість віршування, його образність та емоційна насиченість – докази майстерності українського Пушкіна – Володимира Сосюри. Твір написаний у кращих традиціях європейського романтизму: пристрасні почуття, центральний герой, наділений всіма чеснотами, любовний трикутник,
Яким же схарактеризував автор славного лицаря Івана Мазепу? На початку твору він – фаворит польського короля, чорнобривий паж-ловелас: Він дарував на мить любов І знов, байдужий, далі йшов. Автор не замовчує, що паж любить короля любов’ю навіть не раба, а любов’ю сина.
Мазепа всебічно обдарований юнак: має шляхетні манери, поетичні здібності, фізичну силу та безстрашну вдачу. Позбавити королівської прихильності не можуть наклепи шляхти і навіть випадок, коли, відбивши кохану в пана Броніслава, Мазепа вбиває його на дуелі.
Лікуючись
Цікаві й дуже сучасні поради дає йому вчителька-черниця: Учись, Іване… І любов, Свою любов до України, Вмій влити формули чіткі, Умій спинить гарячу кров, Рух нерозважливий руки, І стиснуть серце, коли треба. Хай пада все, палає небо, А ти іди спокійним кроком До точки, що намітив оком. Наскільки актуальними є сьогодні ці рядки! Нам, будівничим майбутнього, треба проявляти патріотизм не в високих словах, а в малих, але конкретних справах. Україні потрібні не проповідники-базіки, а мовчазні інтелектуали, які знають, чого хочуть.
Нетиповим для української літератури є образ матері Івана. Вона під час рішучих дій не безсило ридає, як дружина Тараса Бульби, а сама благословляє сина на подвиг:
Тебе народ і Бог обрали.
Надінь шолом і меч візьми,
Стань на чолі, здійми повстання,
і Хоч і чека тебе за теє
Страшна дорога Мойсея,
Доноси, зрада і вигнання… На мою думку такий образ матері має культивувати наша література, щоб прищеплювати синам не міщанський егоїзм, а здатність самопожертви заради високих ідеалів.
У хворобливих видіннях Іван бачить свої майбутні стосунки з Петром І, свій вплив на царя, зраду останнього у Полтавській битві, яка зображена з новаторськими художніми прийомами:
…де йтиме цар нестримним кроком
«в Європу прорубать вікно!»
Він чує, цар іде по ньому,
У грудях грузнуть каблуки,
Як тяжко дихати старому…
Чом ти прийшов до мого дому,
Північний злодію? Чому
Мене ховаєш у труну? Автор дає зрозуміти, що Петро І використав Україну задля досягнення своїх цілей, тому зрада Мазепи була виправданою.
Одужавши, Мазепа кидає розкіш замків польської шляхти і, подібно до Мойсея, йде назустріч своєму трагічному служінню власному народові. Через увесь текст проходить ідея його прагнення до України, бажання послужити їй своїми зусиллями. Вірний романтичному максималізму, Сосюра інколи втрачає почуття міри: наприклад, замріяний долею України Мазепа порівнюється з лунатиком; надто вже нереально виглядає елітарність цієї постаті, яка живе «в іншому вимірі» цінностей і цілей:
Чужі героям почуття
Людини тихої, малої.
В його душі, нічим не скутій,
Жіночі образи забуті
Живуть, як відгомін, як тінь.
І тільки про Вкраїну мрія
Над ними вічно пломеніє…. Взагалі ж поема Сосюри дуже легка, майстерна, світла і привертає нашу увагу до постаті Івана Мазепи – видатного діяча нашої історії, а також до його подвигу заради рідного народу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)