Виклад казки “Кіт у чоботах”
Один мірошник залишив своїм трьом синам невелика спадщина – млин, осла й кота. Брати відразу ж поділили батьківську спадщину: старший взяв собі млин, середній – осла, а молодшому дали кота. Молодший брат дуже горював, що йому дісталася така погана спадщина
– Брати можуть чесно заробляти собі шматок хліба, якщо будуть жити разом,- говорив він.- А мені, коли я знімання свого кота й зшию з його шкіри рукавиці, прийде вмирати сголоду.
Кіт почув ці слова, але не образився
– Не горюй, хазяїн,- сказав він важливо й серйозно,- дай мені
Хазяїн Кота не дуже-те повірив його словам. Але згадав про різні його хитрості й подумав: “Може бути, Кіт і справді чим-небудь допоможе мені!”
Як тільки Кіт одержав від хазяїна чоботи, він спритно надяг їх. Потім поклав у мішок капусти, закинув мішок за спину й пішов у ліс, де водилося багато кроликів
Прийшов він у ліс, причаївся за кущами й став чекати, щоб який-небудь молодий, дурненький кролик сунувся в мішок за капустою
Не встиг він сховатися, як йому відразу повіз:
Дуже гордий, що полювання було такий удалої, Кіт пішов у палац і попросили допустити його ккоролю.
Його ввели в королівські покои. Увійшовши туди, Кіт низько поклонився королеві й сказав:
– Великий король! Маркіз Карабас (так Котові вздумалось назвати свого хазяїна) наказав мені піднести вам у подарунок цього кролика
– Скажи своєму хазяїнові,- відповів король,- що я дуже задоволений його подарунком і дякую його.
Кіт откланялся й пішов з палацу. Іншим разом він сховався в поле, серед колось пшениці, і відкрив мішок із принадою. Коли в мішок потрапили дві куріпки, Кіт зараз же відніс куріпок королеві. Король із задоволенням прийняв і куріпок і наказав почастувати Кота вином
Так місяця два або три підряд Коти носив королеві різну дичину від імені маркіза Карабаса. Один раз Кіт довідався, що король збирається їхати по березі ріки в кареті на прогулянку зі своєю дочкою, самою прекрасною принцесою на світі. Він сказав своєму хазяїнові:
– Якщо послухаєш мене, будеш щасливий все життя. Ступай сьогодні купатися на ріку в тім місці, що я вкажу, інше я вуж улаштую сам! Хазяїн послухався Кота й пішов на ріку, хоч і не розумів, яка йому буде від цього користь
Кіт усе біг поперед карети й усім, кого не зустрічав, наказував говорити те ж саме. І король не міг надивуватися багатству маркіза Карабаса. Нарешті Кіт добіг до чудового замка. А замок цей належав одному із самих багатих людожерів у світі. Людожер і був хазяїном всіх полів і лугів, всіх земель, по яких проїжджав король
Кіт заздалегідь уже розвідав, що Людожер уміє перетворюватися в різних тваринах. Він з’явився до Людожера й з уклоном сказав, що не міг проїхати повз замок, не довідавшись про здоров’я його поважного власника. Людожер прийняв Кота з усією привітністю й увічливістю, на яку тільки здатні людожери, і запропонував йому відпочити взамке.
– Мене запевняли, що ви за бажанням умієте перетворюватися в різних звірів,- сказав Кіт.- Можете, наприклад, перетворитися в лев або слона. Чи вірно це?
– Це вірно! – відповів Людожер грубим голосом.- І, щоб ви не сумнівалися, я зараз же, на ваших очах, перетворюся в лев. Дивитеся!
Побачивши перед собою величезного лева, Кіт так злякався, що миттєво піднявся на дах, хоча зробити це йому було зовсім не легко – адже в чоботах не дуже-те зручно лазити по дахах
Коли Людожер прийняв людський вигляд, Кіт обережно спустився з даху й зізнався, що йому було так страшно, що й не розповіси. Людожер голосно зареготав
– Мене запевняли ще,- заговорив знову Кіт,- начебто ви вмієте перетворюватися й у самих маленьких звірків – наприклад у пацюка або мишу. Зізнаюся вам, що не можу повірити цьому!
– Не вірите? – гаркнув Людожер.- А от зараз самі побачите!
И в та ж мить він звернувся в маленьку мишку, і ця мишка стала бігати по підлозі
Як тільки Кіт побачив мишу, він відразу спритно кинувся на неї й з’їв. У цей самий час король проїжджав мимо. Він побачив прекрасний замок Людожера й побажав оглянути його. Кіт почув стукіт коліс карети, що в’їхала на міст, і вибіг назустріч
– Ласкаво просимо, ваша величність, у замок маркіза Карабаса! – сказав він
– Як, пан маркіз! – викликнув король.- Невже й цей замок належить вам? Ніколи ще не видал я таких чарівних замків! Увійдемо в нього, якщо дозволите
Маркіз допоміг молодій принцесі вийти з карети й пішов з нею слідом за королем
Вони ввійшли у величезну залу, де було приготовлено чудове частування для приятелів Людожера. Ці приятелі збиралися на сніданок до Людожера, але, коли довідалися, що в замку перебуває король, не посмітили ввійти туди. Король невтомно захоплювався й самим маркізом Карабасом, і його незліченними багатствами. Після того як король випив п’ять або шість келихів вина, він сказав:
– Слухайте, пан маркіз, якщо ви хочете женитися на моїй дочці, вам варто тільки сказати про цьому! Маркіз поштиво поклонився, подякував за велику честь і, звичайно, охоче погодився. У той же день він женився на принцесі. Після цього Кіт став дуже поважною особою й більше вже не полював на мишей – хіба тільки іноді, для розваги
(1 votes, average: 5,00 out of 5)