Проблематика казки Михайла Салтикова-Щедріна “Дикий поміщик”

Проблематика казки Михайла Салтикова-Щедріна “Дикий поміщик”

Казка, лише один з жанрів щедрінської творчості, органічно близька художньому методу сатирика. Для сатири Щедріна властиве використання художнього перебільшення, фантастики, гротеску, езопівської мови та зіставлення соціальних явищ дійсності з явищами тваринного світу, казкової фантастики, у своєму розвиткові призвели до появи у творчості Щедріна окремих казкових епізодів та вміщення казок у прозові твори, далі – до перших казок.
Казка “Дикий поміщик” має

на меті виявити вади тогочасної правлячої верхівки, до складу якої входять дворянство та буржуазія. Гротеском зображує автор озвіріння поміщика, його прохання у Бога позбавити його мужика. Характеристику поміщикові Салтиков-Щедрін дає ще на початку твору: “І був той поміщик дурний, читав газету “Вість” і тіло мав м’яке, біле та крихке”. У нього всього було вдосталь і життя його було дуже нудне, тому він і подумав щось у ньому змінити. Але Господь його прохання не прийняв, а реалізував тільки прохання мужика. Салтиков-Щедрін намагався довести народові, що Господь на його боці, а не на боці поміщиків, які
керують ним. Тому що помічник сам не знає, чого хоче. Він сам нічого не робить, тільки мріє про збільшення багатства, вищу посаду, про машину, яка фрукти з дерев збиратиме і до рота йому кидатиме. Але, опинившись один на один зі своїм господарством, поміщик не знає що робити. Він нічого не їсть, не вмивається, а тільки дихає свіжим повітрям і загартовує волю. Сатира Салтикова-Щедріна надто влучна у відтворенні беззмістовності життя багатіїв, вони не здатні прогодувати самих себе, навіть маючи гроші. Без мужика вони голодні, а з ним – все гаразд. Тільки те, що мають, не цінують і вважають, що все буде робитися саме собою, треба тільки побажати. Всі ці абсурдні думки одразу відкидає Салтиков-Щедрін. Тверезо оцінюючи становище поміщика без мужика, він перетворює його на дикого звіра, якому він дає інстинкт самозбереження і здатність панувати.
Не зважаючи на те, що люди його кола називають поміщика дурнем, він не звертає уваги на це. Він все ще вважає себе мудрішим за всіх. Тільки коли приїздить капітан і каже, що не тільки собі він зробив погано, а й усім навкруги, поміщик на мить замислюється над своєю поведінкою, але тільки на мить.
Взагалі, Салтиков-Щедрін порівнював життя поміщика із життям тварини в зоопарку. Там теж тільки годують, миють та чешуть, а весь інший час воно бродить своїм володінням. А на природі всі ці тварини дикі. Так і життя поміщика безглузде та нікчемне.
Своєю казкою Салтиков-Щедрін намагався розкрити очі поміщикам на їхнє життя і подивитися на нього з боку. Жити треба вчитись у мужика, який у будь-якій ситуації не пропаде, не загине з голоду навіть на безлюдному острові.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Проблематика казки Михайла Салтикова-Щедріна “Дикий поміщик”