Відображення історії українського козацтва в поемах Шевченка “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”
ШЕВЧЕНКО ТАРАС
(1814-1861)
Письменник, художник, громадський діяч. Центральна постать не тільки українського літературного процесу, а й української культури взагалі. Став культовою постаттю, своєрідним символом духовності української нації, її самосвідомості.
Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури та літературної мови. Збагатив літературу новими темами, ідеями, був новатором у пошуках нових художніх форм та засобів. Романтична творча система Шевченка відзначається синкретизмом
1814 р. 9 березня – народився в с. Моринцях на Київщині (тепер Черкаська обл.) у родині кріпаків пана Енгельгардта;
1815 р. – родина оселяється у с. Кирилівка;
1822 р. – навчається у школі дяка Павла Рубана;
1823 р. – помирає мати Тараса, батько одружується із вдовою Оксаною Терещенко;
1825 р. – втратив батька, жив у дядька Павла, згодом – при школі, куди пішов наймитувати, потім був козачком у панських покоях, кухарчуком;
1829 р. – їде до м. Вільно (місце служби пана Павла Енгельгардта), там отримав початкову освіту з малювання;
1831 р. – разом із
1832р. – навчається у майстра Петербурзького малярського цеху Василя Ширяева;
1836 p. – знайомиться із земляком Іваном Сошенком, учнем Петербурзької академії мистецтв, той знайомить його з Євгеном Гребінкою, Карлом Брюлловим та іншими відомими особистостями;
1838 р. 22 квітня – Шевченка викуплено з кріпацтва за допомогою поета Василя Жуковського, художників Брюллова і Венеціанова та ін.; починає навчання в Академії мистецтв, робить перші поетичні спроби;
1840 р. – виходить друком перша поетична збірка “Кобзар” (містила 8 творів), що отримала схвальні рецензії в газетах та журналах;
1843 р. – вирушає в подорож в Україну, був на Київщині, Полтавщині познайомився з П. Кулішєм, В. Забілою, Я. де Бальмєном, В. Рєпніною, В. Білозерським та ін.
1844 р. – повертається до Петербурга; видає альбом малюнків “Живописна Україна”, а також так званий “Чигиринський” “Кобзар” (до попередніх 8 творів додає поему “Гайдамаки”);
1845 р. – блискуче закінчує навчання, отримує звання некласного художника, повертається в Україну;
1846 р. – зарахований до складу археографічної комісії, збирає іс-торико-етнографічиий матеріал, замальовує історичні місця, багато подорожує, зближається з членами Кирило-Мєфодіївського товариства (Костомаров, Куліш, Білозерський та ін.);
1847 р. – заарештований за участь у діяльності Кирило-Мєфодіївського товариства, а також за твори, спрямовані проти самодержавства; отримав покарання: безстрокове заслання рядовим солдатом із забороною писати і малювати; місце заслання – Оренбузька область, Орська фортеця;
1848 р. – бере участь в експедиції до Аральського моря;
1849 р. – Шевченкові дозволено виїхати до Оренбурга, там він займається обробкою матеріалів експедиції;
1850 р. – заарештований за доносом і відправлений до Новопе-тровського укріплення, що на Каспійському морі;
1851 р. – бере участь у геологічній експедиції в гори Каратау;
1856 р. – виходить Коронаційний маніфест нового імператора Олександра ІІ, згідно з яким проведено амністію політичних в’язнів; 1857р. – поет отримує наказ про звільнення, дозвіл на виїзд;
1858 р. – повертається до Петербурга, через декілька місяців починає працювати в Академії мистецтв;
1859 р. – поїздка в Україну;
1860 р. – виходить “Кобзар” в перекладі російською мовою; Шевченка обирають академіком Петербурзької академії мистецтв за роботи в галузі гравюри;
1861 р. 10 березня – помирає в Петербурзі, згодом прах поета перевезено в Україну і поховано на Чернечій горі поблизу Канева.
Найвідоміші твори Тараса Шевченка: збірка поезій “Кобзар”, поеми “Гайдамаки”, “Катерина”, “Сон”, “Кавказ”, “Єретик”, “Наймичка”, “Марія”, “Неофіти”, послання “І мертвим, і живим… землякам моїм…”, поема-містерія “Великий льох”, історична драма “Назар Стодоля”, цикл поезій “В казематі”, повісті російською мовою (“Художник”, “Музыкант”, “Близнецы”, “Княжна” та ін.), “Щоденник” (“Журнал”) (російською мовою).
Відображення історії українського козацтва в поемах Шевченка “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”
З дитячих років Т. Г. Шевченко захоплювався історією України. З великою цікавістю слухав він розповіді старих людей, в пам’яті яких збереглися найважливіші її події.
Особливу його увагу привертала героїчна визвольна боротьба народу України.
До шевченківських творів, присвячених героїчній боротьбі запорізьких козаків проти султанської Туреччини, належать насамперед поеми “Іван Підкова” і “Гамалія”.
У поемі “Іван Підкова” оспівує один із сміливих морських походів запорожців, очолюваний отаманом Підковою, до берегів султанської Туреччини, на її столицю Царград. Як відомо, Іван Підкова – історична особа. У другій половині XVІ ст. він неодноразово очолював воєнні походи запорозьких козаків проти турецько-татарських агресорів. Похід, змальований в поемі “Іван Підкова”, відбувався в умовах бурі, коли Чорне море стогнало і вило. На цьому фоні ще яскравіше виявляється мужність і високе військове мистецтво козаків. Отаман Підкова показаний у поемі досвідченим організатором, який користується загальною повагою і авторитетом серед учасників походу.
У 1630 році на Україні відбулося велике селянсько-козацьке повстання. Змалюванню цієї героїчної сторінки історії України Т. Г. Шевченко присвятив поему “Тарасова ніч”. У вступі до неї автор розповідає про тяжке становище українського народу, поневоленого шляхетською Польщею.
Згадавши після цього поразку селянсько-козацьких повстань, очолюваних Наливайком і Павлюком, Шевченко змальовує самовідданий виступ народу на захист “стоптаної ляхами” України.
Поет створив реальний образ мужнього керівника повсталих – Тараса Федоровича (Трясила), який, вболіваючи за загальні народні інтереси, в найскрутніші хвилини звертається до повстанців за порадою, як подолати сильного ворога. У поемі наголошується, що в розгромі “ляхів-панків” (польсько-шляхетського війська) перед Переяславом основну роль відіграли повсталі маси, козаки, що:
…як та хмара,
Ляхів обступили…
Палкий поборник міцної, непорушної дружби слов’янських народів у боротьбі за соціальне і національне визволення, Шевченко чітко розмежовував народ Польщі і польських загарбників-гнобителів – магнатів і шляхту, яким всіляко допомагали ксьондзи та єзуїти. У поемі “Тарасова ніч” підкреслюється, що ворогами українського народу були не поляки в цілому, а “ляшки-панки”.
Отже, образи цих безсмертних творів розкривали славні сторінки визвольної боротьби українського народу в минулому.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)