“Вибір” Олійника і мій вибір

“Життю – ні кінця, ні начала”, – пише Борис Олійник у своєму вірші, і од­разу ж зміст і значення того описаного поетом вибору виносяться далеко за межі окремої ситуації, окремого життєвого епізоду. У своєму вірші поет говорить не про вибір, а про Вибір – світогляду, життєвої позиції, філософії.

Зрештою, антитеза в цій поезії проста:

Один передбачливо очі Прикрив ще за крок від межі, Ввійшовши клітиною ночі Тихенько: чи жив, чи й не жив?

А інший – на кроки не міряв: Летів, і гримів, і.. згорів, І люди відкрили в сузір’ях Зіницю

нової зорі.

Антитеза проста, але вибір не простий. Антитеза проста, але вибір дійсно од­вічний. Це одвічне протиборство активного життя, діяльності, прагнення й “ти­хенького” існування, імовірно, лукавить людина, яка стверджує, що ніколи їй не хотілось комфортного, безпечного, стабільного, оцього “тихенького” буття. Але є іюди, які все-таки роблять інший вибір. До таких належить і ліричний герой по­езії Бориса Олійника.

Хочеться написати, що кожен має жити повно, насичено… Але я цього не на­пишу. Поезія Олійника “Вибір”, на мою думку, не заклик до дії, а заклик до роз­думів. Бо не кожен в змозі подужати

оце насичене життя й існування. Кожне “ле­тів, і гримів, …згорів” вимагає внутрішньої відповідальності й сили духу, шо має не кожен. Відтак цей вибір, навіть Вибір, запишається відкритим протягом досить довго часу – аж допоки людина не зрозуміє для себе: чи стане сил, чи стане волі?

Що ж до власного вибору, ліричний герой поезії Бориса Олійника висловлю­ється однозначно, бо він свій вибір вже зробив:

Я б вибрав найвищу почесть: У чистім і чеснім бою На чорному мармурі ночі Зорю записати свою!

Мені подобається, що цей вірш прочитується не як “мій вибір правильний, приєднуйся до такої життєвої позиції, бо кожен має так жити”, а прочитується як “подумай! І обери сам для себе”. Відтак, повторююсь, ця поезія видається мені за­кликом до пошуку власного вибору.

Сміливо винісши фразу “мій вибір” у заголовок твору, я тепер навіть розгубле­но мовчу: що я можу сказати про свій Вибір? Адже мій вибір тільки формується, я тільки шукаю, намагаюсь розібратися в собі… І тепер, коли настає час написати про свій вибір, нехай це тільки шкільний твір, я зупиняюсь і застигаю над ряд­ками. Але ж, думаю я собі, не робити ризикованих поспішних висновків – теж частина мого вибору. І заспокоююсь. Мені так само хотілося б прожити повне і насичене життя. Але, з іншого боку, я можу відверто зізнатись, що мені хочеть­ся уникнути зайвого ризику, не хочеться робити імпульсивних вчинків, приймати спонтанні рішення, тим більше – не хочеться, щоб через моє “летів, і гримів, і…згорів” страждали мої близькі, адже нам так важливо знати, що рідні в безпеці. Можливо, і часи змінюються, а можливо, змінюються люди. Можливо, і люди, і часи завжди однакові, просто я намагаюсь виправдати свою не повну готовність “летіти”, а тим більше – “згоріти”. Але ж “жити спішити треба”, писав інший кла­сик української літератури, із цими рядками я повністю згоден. Мабуть, дійсно треба поспішати жити, але у житті не варто поспішати робити свій вибір, аби Ви­бір залишився Вибором.






Книга у моєму житті.
“Вибір” Олійника і мій вибір