Величальна пісня Матері (образ матері у творчості українських поетів)
Мама. Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі і лагідні руки, найвірніше і найчутливіше серце – в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим.
І скільки б тобі не було років – п’ять чи п’ятдесят, – тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим більша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше її життя.
Від Шевченкового “Там матір добрую мою ще молодую…” і до сьогоднішніх днів українська поезія складає величальну пісню Матері.
Образ матері – це символ добра на землі.
Батьківщини, якій люди віддають найтепліші почуття, свою любов.
Важко назвати поета, який би у своїй творчості не звертався до образу матері.
Мене вразив твір А. Малишка “Пісня про рушник”. Поет використав символ – рушник, який на щастя-долю вишила мати синові, щоб їхав “в дорогу далеку”. Цей вірш став народною піснею. Хіба можна забути слова:
І на тім рушничкові
Оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука,
Й твоя материнська любов.
Д. Павличко створив прекрасний вірш “Два кольори”, які “переплелись, як мамине шиття червоними і чорними рядками”.
Мати
Та я нічого не несу додому,
Мій згорточок старого полотна,
І вишите моє життя на ньому.
Жінку-матір оспівали поети як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю.
На плечі матері лягли всі турботи, тяжкі випробування життя.
До сліз зворушують слова Миколи Сингаївського з поезії “Чорнобривці”, що стала однією з найулюбленіших пісень українського народу.
Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мамо. Твою ласку я чую, рідненька.
Скільки ночей недоспано, скільки сліз виплакано матір’ю! Кожна мати хоче, щоб життя її дитяти було щасливим, вона “від лютої зими затуляла нас крильми”, як пташка оберігає своїх пташенят.
У вірші “Сива ластівка Б. Олійник задушевно звертається до матері:
Там, де ти колись ішла.
Тиха стежка зацвіла
Вечоровою матіолою,
Дивом-казкою світанковою…
Дивом-казкою… – і тріпоче щось в душі, і перед нами постає Мати в найвищому розумінні – це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.
У своїй поезії “Лебеді материнства” В. Симоненко оспівує матір і Батьківщину. Батьківщина і Мати – вічні.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати,
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
У відданості Батьківщині – синівське щастя і сила, і честь.
М. Сингаївський у своїй поезії “Мати” наголошує:
Від матері – слово, і пісня, і хліб.
Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.
Все від матері – мужність і перший політ,
І як мати для всіх – Батьківщина моя. Велика, щира синівська любов до матері священна.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)