Образ матері у творах Тараса Шевченка

рідної матері.

Тема матері проходить крізь усю творчість Тараса Шевченка, бо була близькою для поета протягом всього його життя. Він ще маленьким втратив найдо­рожче, що в нього було, – матір. На все життя запам’ятав він її ніжні слова, її теплий погляд, дотик її рук. А потім – довгі роки поневірянь по чужих людях, їли дні, незахищеність. Скільки було випадків у житті, коли ні до кого було прихилитися, спитати поради, пригорнутися, сховавшись від усього світу. Бо його рідна матуся залишилась тільки у спогадах…

До кращих творів

про жіночу долю належить поема “Катерина”. Страшні кар­тини забобонного українського села, незахищеність матері-одиначки описав поет у своєму творі. Люди в Україні часів XIX століття були безправними, суворими були моральні звичаї. А наслідок – понівечені долі багатьох дівчат. Багато з них ставали жертвами панської розпусти, багато хто був зваблений офіцерами-москалями, але майже всіх виганяли власні батьки, і молоді жінки йшли поневі­рятися по світі, жебракувати разом з немовлям на руках. Не обійшла сумна доля і Катерину. Закохавшись, вона віддала всю себе коханому. Вона забула, чого навчала мати, про що говорили люди,
бо вірила, що її обранець – чесна, порядна людина. Та не судилося їй зазнати щастя. Засуджена батьками і суспільством, пішла світом шукати свого Івана. Мала в серці надію, що потрібна йому, що він чекає на неї, пам’ятає їхні зустрічі. Але все марно. Він не згадав, хто вона і чи була взагалі в його житті. Не витримує Катерина: всі надії втрачені, нема чого жити. А да­лі – самогубство, і залишився Івась сиротою без матері й батька.

Інша доля була в Ганни з поеми “Наймичка”. Народивши сина поза шлюбом, так само, як і Катерина, вигнана батьками з хати, Ганна не вдається до самогуб­ства. Дитина для неї дорожча за власне життя. Ідучи битими шляхами, розмірковуючи над долею сина, вона вирішує віддати його багатій бездітній сім’ї. А са­ма, щоб бути весь час поруч із рідним сином, іде до них у найми. Ганна постійно біля власної дитини: ось він спить, а вона співає йому колискову; ось захворів, і Ганна пригортає його до себе; ось подався до міста – і вона за ним, щоб тіль­ки бути поруч. Наймичка Ганна завжди поруч, але протягом усього твору жод­ного разу Марко не назвав її матір’ю. Як вона прагнула цього, як хотіла почути хоча б раз це просте слово – мама. Відкривши свою таємницю синові, Ганна помирає. Не встиг Марко вимовити заповітного слова, нахилився, а матері вже не стало.

Складним, суперечливим є образ Марії з однойменної поеми Т. Шевченка. Чекаючи дитину від проповідника, вона так само, як і Катерина або Ганна, мо­гла очікувати на вигнання. Та не зробив цього мудрий тесляр-хазяїн. Рятуючи Марію від осуду і смерті, він одружується з нею, хоча любив її як доньку, а не як жінку. Поневіряючись чужими селами, ночуючи під тинами, часом голодуючи, Марія все одно була щаслива. Бо поруч були її дитя і, хоч і старий, але все-таки чоловік. Виростивши сина, вона віддала його на служіння людям, а сама тихо спочила, сподіваючись, що доля його не образить.

Чимало ще творів можна прочитати у творчому доробку поета, присвячених страдницькій долі матері. Кобзар низько схилявся перед її образом, який втілював для нього і рідну матір, і Україну, і Діву Марію. Для нього це узагальнений образ усіх матерів.

Захоплюючись образом матері у творах Шевченка, Максим Рильський писав: “Такого полум’яного материнства не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу”.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Твір що важче бути комахою чи людиною.
Образ матері у творах Тараса Шевченка