У чому сенс життя? По оповіданню Д. Лондона “Любов до життя”
Джек Лондон займався літературною творчістю біля двадцяти із сорока прожитих їм років, успіхи письменника разючі. Сучасники стежили за зльотом і долею Джека Лондона з радістю й неприкритим інтересом. З письменника намагалися зробити живу рекламу “суспільства рівних можливостей”, тобто Америки. Мол, от втілення ідей про теперішнє суспільство: пасинок фермера, хлопець-роботяга, що не зміг одержати вищого утворення, але однаково зумів досягти своєї мрії: став популярнейшим письменником. Але в дійсності все було не так просто. Життя Джека
Перші, так звані північні, оповідання Джека Лондона здивували читачів новою постановкою проблеми і їхнім художнім втіленням. Герої цих оповідань залишалися наодинці із суворою арктичною природою, що випробовувала їх на міцність. Як письменник-реаліст
Він виявився перед вибором: позбутися від золота як від зайвого вантажу або від всіх інших речей. Він не зважився залишити золото в тій землі, який воно належало раніше. Золотошукач знемагав від голоду. Кілька разів він намагався піймати куріпку, але безуспішно. “Дивлячись, як куріпка відлітає ладь, він почував до неї таку ненависть, немов вона заподіяла йому страшне зло”. Він упадав у безпам’ятство, марив їжею, але, придя в себе, почував тільки біль від голоду в животі. Коли мокрий сніг погасив багаття, подорожанин дійшов до крайньої крапки страждання й починав думати, що вмерти не так боляче, як жити. Але крізь безсилля проривалася нескінченна любов до життя й змушувала його ще й ще раз підніматися і йти далі. Героєві вдалося вийти до людей, але наприкінці шляху відбулася символічна подія: він побачив останки свого друга-зрадника. Ще довгий час що врятував переслідував страх голодної смерті. Оповідання Джека Лондона змушує читача задуматися над такими поняттями, як життя й смерть, зрадництво й дружба, над відносністю матеріальних цінностей.