Твір-розповідь «Є у кожної дитини матінка єдина»

Воно приходить до нас щороку, сонцесяйне, заквітчане і дуже щире – Свято Матері.

Приходить у першу неділю березня, коли стихають лютневі віхоли, коли сонечко своїм проміннячком тільки-но починає зігрівати змерзлу землю. Все це нагадує, що настав день привітати найдорожчу людину у світі – матусю.

Не треба приховувати цього дня добрих слів, не треба соромитися чистих сліз вдячності.

Цього дня ми з татом піднімаємось раненько, все прибираємо і ставимо біля маминого ліжка маленький букетик лісових пролісків чи мімози.

Заздалегідь

думаємо, як краще віддячити мамі та бабусі за їхні ласку, тепло, терпіння. Я вишиваю серветки, використовуючи українські народні мотиви. Нехай ці маленькі подарунки будуть оберегами для моїх рідних.

Братик Івасик у дитсадочку вивчив віршик і зробив яскраву аплікацію. Ну а тато змайстрував дуже гарні стільці для відпочинку, оздобив їх різьбленням і покрив лаком.

Напередодні свята ми приготуємо смачні сюрпризи, щоб матуся і бабуся могли відпочити і відчути нашу турботу про них. Приємно бачити, як радіє мама. Очі стають молодими і чистими, як джерельце. І доки житиме це джерельце – пануватиме любов і затишок у сім’ї. Щиро дякуємо вам за все, Мамо!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір-розповідь «Є у кожної дитини матінка єдина»