Твір-роздум: “Творчість Тіртея і Архілоха”
У VII – VI століттях до нашої ери настав новий літературний період – час великої популярності ліричної поезії. В ту епоху добре розвинувся грецький народ, тому кожен грек відчував себе окремою індивідуальністю, окремою особистістю зі своїм внутрішнім світом. Саме переживання такої особистості і знайшли своє відображення у тогочасній ліриці. У VII – VI століттях до нашої ери в Греції було відомо близько десяти талановитих поетів. Тим не менш, до наших часів дійшло зовсім небагато тогочасної поетичної спадщини, у більшості своїй – це окремі
Як влучно зауважив один з сучасних літературних критиків, враження від давньогрецької поезії таке, ніби ти знаходишся десь в музеї серед безлічі прекрасних скульптур, але серед них немає жодної, що вціліла повністю. Перед нашими сучасниками залишилася ніби купа окремих уламків, але завдяки особливій гармонії і витонченості обробки вони створюють враження повної досконалості. Адже навіть за ними можна судити, наскільки прекрасні були твори давньогрецьких поетів в цілому.
Відомо, що слово “лірика” походить від стародавнього музичного інструмента під назвою “ліра”.
Мелика, або пісенна лірика виконувалася у супроводі музичних інструментів, а декламаційні вірші у більшості своїй читались без супроводу музики. Головними різновидами декламаційної давньогрецької поезії вважається ямбічна лірика – поетичні твори, в яких автор говорив простою буденною мовою про звичайні речі, засуджував когось, лаяв або звинувачував, а також елегійна лірика – елегії, вірші, в яких найчастіше відображувалися роздуми або звучали установки, оспівувалися патріотичні і любовні почуття, краса оточуючої природи.
Найвидатнішим майстром елегійної лірики VII століття до нашої ери вважається грецький поет Тіртей. Він був не тільки видатним античним поетом, а й сміливим воїном. Більшу частину свого життя Тіртей захищав свою Батьківщину, а у вільний час писав вірші. Точних відомостей про життя поета до наших часів не дійшло, а буття Тіртея оповите легендами. Як оповідає одна з них, у ті часи існував видатний оракул, як і Тіртей, він був громадянином Афінського царства. Під час Мессінської війни спартанські воїни звернулися до оракула за порадою: “Що їм треба зробити, щоб у війні отримати перемогу?”. Оракул порадив спартанцям звернутися до афінян і попросити їх, щоб вони дали вождя.
Спартанці завжди були гордими воїнами, вони ніколи не принижувалися перед афінянами, бо вважали їх своїми суперниками. Але порадою оракула вони знехтувати не могли, тому і звернулись до афінян з проханням про надання допомоги. Ті у якості вождя відправили їм Тіртея. Поет кульгав на одну ногу і до цього десь вчителював. Якщо врахувати, що в ті часи до людей з фізичними вадами спартанці ставилися з презирством, то це було насмішкою, як і вважали воїни зі Спарти. Коли вони побачили кульгавого вчителя, вони були розчаровані, але швидко зрозуміли, що Тіртей – саме та людина, яка допоможе їм здобути перемогу над ворогом. Тіртей ні хвилини не командував військом. Він лише склав декілька військових патріотичних віршів, які підняли бойовий дух спартанців і допомогли їм перемогти ворога.
У чому ж така незвичайна сила поетичного слова Тіртея? Відповідь на це питання може дати одна з поезій, яка дійшла до наших часів. Перша строфа цього вірша побудована на протистоянні добра і зла, доброго і поганого. Добре, на думку автора – це захищати Батьківщину і віддати життя за рідну країну, погано – це втекти з поля бою і бути усіма знехтуваним. Друга строфа вірша – це звернення автора до молодих спартанських воїнів. А закінчується цей вірш важливим висновком:
“Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,
У землю упершись міцніше, стиснувши міцно уста”.
Вірші видатного еллінського поета Тіртея надихали його співвітчизників на подвиги, пробуджували у воїнів стійкість в бою і мужність, виховували почуття обов’язку перед Батьківщиною, зміцнювали бойовий дух.
Дійшли до нашого часу й вірші іншого відомого античного поета Архілоха, який був сучасником Тіртея. Архілох був справжнім майстром поетичного слова, причому створював він як елегійні, так і ямбові поезії. Досить ярко цього поета характеризує його вірш “Серце, серце”. В ньому Архілох стверджує, що життя більшості людей сповнене ворожнечею і злими бідами, але, попри все, людина повинна залишатися непохитною у своїх життєвих випробуваннях, стримано сприймати і нещастя, і радість, а до змін у людському житті ставитися по-філософські.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)