Про що говорить нам давньокласична східна поезія… (за творчістю Рудакі, Омара Хайяма)

Відомий англійський письменник Редьярд Кіплінг колись написав: “Захід є Захід, а Схід є Схід, і разом їм не зійтись”. Він ніби застерігав нас від поверхо­вого ставлення до східної літератури. Усе-таки східні філософія, культура й психологія дуже різняться з західними.

Той, хто колись читав “Казки 1001 ночі” або хоча б казки В. Гауфа, тому не­важко буде уявити собі світ середньовічного Сходу. Світ цей вражає своєю пиш­ністю, блиском і розмаїттям фарб і в той же час загадковий і привабливий. І схід­на поезія ховає за зовнішньою простотою форми глибокий зміст. Неначе діамант, що здається непоказним каменем, доки промінь сонця торкнеться його граней, а вони засяють і заіскряться у відповідь.

Гарне слово на сході цінувалося завжди. У мирний час поети виступали на народних святах, змагаючись в умінні створювати короткі вірші.

“Адамом поетів” називали на Сході Рудакі. У його ліричних творах прозвучали багато з тем, які потім будуть осмислені й перероблені іншими поетами.

Майстром рубаї був Омар Хайям. Його вірші вражають особливою музикаль­ністю та вишуканістю оздоблення кожної фрази. А для Сааді важливими були не лише прекрасні форми його віршів, але й настанови, поради, які він вплітав у тканину ліричного твору.

Серед тем, що хвилюють серця й розум східних поетів, – тема тлінності людського існування, його скороминущості й разом з тим неправильного устрою світу, який не дає людині насолодитися короткою миттю земного життя.

Усвідомлення цієї несправедливості відчувається у багатьох віршах. Омар Хайям навіть готовий звинуватити Творця в тому, що той, створивши цей світ, не піклується про людей, які в ньому живуть.

А Рудакі вперше у своїй поезії висуває мотив протиставлення: “одні” та “інші”:

У цих м’ясо на столі, з мигдалю пиріг відмінний,

А голодним дуже важко десь добути хліб ячмінний…

І нахабою вважає ситий того, хто хліба просить…

Але все ж таки людина – центр світобудови, і в рубаї Хайяма звучить віра у духовну Силу...

людини, в її високе призначення.

Немає сумніву: мета творіння – ми,

І джерело думок і мислі – ми,

Якщо світобудова наша – перстень,

То в цім найкращая прикраса – ми.

А якщо людина має розум і хоче прожити гідне життя, вона має сама його бу­дувати. Як вічно і актуально звучить вірш Рудакі:

Світ – море. Тож будуй свій човен

Із добрих справ, щоб не розбився.

Поезія сходу не песимістична. Навпаки. Так, цей світ влаштований неспра­ведливо, але і в ньому можна знайти те, що живить душу людини, – любов. Об­рази любові, жіночої краси вражають своєю наочністю і мальовничістю: ніжність губів подібна пелюсткам жасмину, прозорим і шовковистим, а їхній колір – ко­льору розплавленого рубіна. Як пише Хайям:

… День без любові – втрачено: тьмяніше і сіріше…

Жити в цьому світі варто. Варто любити це життя, бо воно єдине й швидко­плинне. Не скаржитись, що чогось немає, а цінувати те, що є. Рудакі писав:

Чотири нам потрібні речі, щоб невеселих збуться дум:

Здорове тіло, добра вдача, ім’я хороше, світлий ум.

Кого Всевишній обдарує цими дарами чотирма,

То той завжди радіти має і проганять від себе сум.

Східні поети оспівують життя таким, яке воно є, земну людську любов, кра­су відносин, природи. Вони наче зупиняються біля кожного життєвого явища, осмислюють його, милуються чи сумують… А з ними разом замислюємось і ми, часто дивуючись точності та сучасності погляду середньовічного східного му­дреця Рудакі:

Вік твій – кінь. Як загнуздаєш, стане птахом під тобою.

Вік твій – м’яч. Як добре вдариш, будеш тішитися грою…

Стислі та влучні, поетичні поради Рудакі, мабуть, теж можуть стати у нагоді кожному:

Знання – це скарб, йому ціни не зложиш.

Визбируй же його, де тільки зможеш

Багато з віршів середньовічних східних поетів до нас не дійшли, деякі ж, навпаки, стали настільки популярними, що ім’я авторів просто стерлося з пам’яті народу. Але все збільшується і збільшується кількість читачів і шанувальників середньовічної східної поезії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...