Твір на тему: “Волелюбна пісня поета( За віршем Волта Вітмена “Пісня про себе”)”
Кажуть, що найбільшу свободу людина відчуває лише тоді, коли народжується на світ: вона ще не знає нічого про світ, до якого прийшла, про кількасот “мусиш”, “треба” і “повинен”, про всі ті обов’язки, які впадуть на її плечі, про злети і падіння, про “сильних світу цього” і “клоаку суспільства”. Вона просто живе, насолоджуючись безмежною свободою, але босоноге дитинство швидко минає і людина потрапляє в пастку в світі грошей, спокус і розбитих мрій. Більшість, потрапивши в пастку, починають опускатись все нижче і нижче,
Волт Вітмен від самого свого народження намагався віднайти своє місце у житті, тож ніяк не міг визначитись із справою, якою займатиметься усе життя. Він працював і вчителем, і журналістом, і державним службовцем, і добровольцем у лікарні, і навіть матросом на кораблі, аж доки не усвідомив, що справжнім його покликанням було висловлення своїх думок та донесення їх до людей шляхом написання віршів.
Тож можна сказати що в житті Волта Вітмена було дві відправні точки: перша датується 1819 роком,
Зараз, крізь призму десятиліть, ми з трепетом і хвилюванням вчитуємось в рядки його поезій, ставлячи себе на місце його героїв та намагаючись зрозуміти : чому талант Вітмена не був помічений відразу?
Адже спершу було і небажання видавців надрукувати збірку поета, і осуд знайомих та нерозуміння близьких, постійний глум та скепсис людей, які вважали: Волт Вітмен збожеволів, оскільки його “вірші” на вірші й не схожі зовсім.
Ну звідки було знати невігласам-критикам, що збірки Вітмена говорять голосом не одної людини, а цілого народу.
Чи задумувався хтось хоча б раз у своєму житті про мету написання віршів Вітменом? Чи це він робив заради збагачення? Ні, не думаю. Волт завжди зауважував, що для того, щоб бути щасливим, грошей йому вистачає, а повторював він це навіть у найбільшу скруту. Може, він прагнув слави та визнання? Не думаю, що Вітмен був марнославним, адже якби поет справді бажав стати відомим, то не чекав би зо 10 років до видання своєї книги, а зробив би кар’єру журналіста, що, погодьтеся, набагато простіше.
Все набагато складніше, ніж можна уявити на перший погляд.
“ПІсня про себе” – центральний твір у доробку Волта Вітмена, який аж ніяк не свідчить про егоїзм чи самозакоханість автора. Насправді сталось так, що саме цим віршем поет-новатор прагнув донести до людей свої переживання та розкритись перед ними. Чому ж тобі “Піснею…” зачитуються вже кілька поколінь не лише американців, але й людей по всьому світу? Сам Вітмен, коли одного разу його спитали про мету його творчості та задачі, які той ставить перед собою, поет відповів, що він хоче стати Голосом Америки, людиною, яка зможе показати, що відчуває увесь народ, що його турбує і про що він мріє.
Ліричний герой “Пісні…” якнайкраще відповідає цій меті.
Цей образ – уособлення всього народу. Ми не можемо стверджувати, як це буває у більшості випадків, ототожнювати автора з його ліричним героєм. Волт Вітмен творить свій власний поетичний світ, просякнутий гармонією. У “Пісні про себе” є лише один основний заклик: поет пропонує кожному поглянути на світ іншими очима, на мить відволіктися від проблем та тягаря справ, від щоденної рутини, просто спробувати роздивитись щось нове у світі навколо. Пан Вітмен застерігає, що поки людина юна та сповнена життєвих сил, вона не намагається пізнати світ, а згодом, в старості, прагне це зробити, але вже занадто пізно. Занадто пізно….
Чому вірш “Пісня про себе” називають гімном до життя? Якраз на це питання можна дати однозначну відповідь.
Волт Вітмен написав про все, що турбувало кожного пересічного американця, висловив всі потаємні страхи і турботи, показав шлях до самопізнання і закликав усвідомити, що життя – це найбільша цінність, яку необхідно неухильно оберігати. А те, що твір написано верлібром, зробило його справжніми щирими рядками, які сягають серця.
Кредо Вітмена, яке він не раз висловлював у своїх віршах та якому залишався вірним усе своє життя, це і головна ідея його “Пісні…”.
Волт Вітмен казав: “Найбільшим розчаруванням і потрясінням для мене стане неправильно обраний шлях чи невиважений, хибний крок, який перекреслить усе моє життя до того та не дасть шансу на порядне майбутнє. Я боюсь, що колись, як і багато-хто, втраплю у тенета цього світу і втрачу свою свободу, тому хай навіть кщо це колись і станеться, зараз найбільшим моїм бажанням є застерегти від цього інших”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)