Твір-мініатюра на тему: “Якби Соломія не загинула” за твором М. Коцюбинського “Дорогою ціною”
Кохання – основа життя. Це почуття, яке дарує людині віру в себе, надію на щасливе майбутнє, сили для подолання будь-яких перешкод. Саме таким було почуття Остапа та Соломії. Та, як кажуть, хто не кохає, той і горя не знає.
Із самого початку твору автор примушує нас співчувати головним героям, захоплюватися ними. Остап і Соломія щиро кохають одне одного, але щастя не мають, бо бездушний лях спочатку розлучив їх, а потім погрожував хлопцеві позбавленням життя. Розлука з коханим завдавала болю дівчині, але вона розуміла, що лишатися йому не можна.
Її рішення спочатку злякало Остапа, але закохане серце юнака сповнилось надією і пліч-о-пліч вони помандрували на пошуки волі та щастя.
Яким же був цей шлях? З першими труднощами Остап і Соломія зустрілися
Поки поранений Остап одужував, дівчина невтомно працювала, щоб заробити на проживання. Та доля не була милосердною до них і знову послала випробовування. Турецькі жовніри разом з циганами, які вчинили розбій, полонили й Остапа. І знову вірна подруга намагається врятувати свого безталанного коханого. Вона продає свій одяг, купує пістолі, підмовляє Івана Котигорошка допомогти їй звільнити Остапа. Дівчина розуміє всю небезпеку її задуму, та життя в чужій країні без коханої людини було б гіршим за смерть. Тому, ні миті не сумніваючись, Соломія разом з вірним товаришем пливе на порятунок в’язня.
І знову постріл. Дівчина у воді, вона напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо “там так гарно, там сяє сонце, там земля, там небо синє, там радість, життя”. Втрачаючи сили, останнє, що чує Соломія, – поклик її душі: “Остапе!” А у відповідь серце промовляє: “Соломія”. Правду говорять люди: “До біди доріг багато, а од біди і стежки немає”.
Протягом всього твору ми захоплюємося Соломією, її нежіночою мужністю та відвагою, здатністю на самопожертву, самовідданістю та вірністю. І хоча почуття Остапа проявлялися по-чоловічому скупо, все ж ми розуміємо, що він щиро кохав Соломію. Коли він, безпомічний, лежав у плавнях, лякала його не смерть, а те, що він не зможе “обняти кохану”. Кохання було єдиною світлою плямою у житті Остапа Мандрики, і вірність йому він зберіг до кінця життя.
Дуже б хотілося, що пригоди героїв твори закінчилися інакше. Я гадаю, що якби Соломія не загинула, вони б з Остапом змогли б врятуватися разом і прожили б потім довге та щасливе життя. Напевно вони б оселилися десь у тихому і спокійному місці, завели б своє господарство та мали б багато дітей. Але здобувши б волю, вони б не заспокоїлися лише на тому, що отримали щастя для себе, а й допомагали б іншим виборювати свободу. Без усякого сумніву, якщо б Соломія не загинула, Вони б з Остапом пронесли своє велике кохання через усе життя та прожили б щасливе та довге життя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)