Воля людини та можливості її здобуття (за повістю М. Коцюбинського “Дорогою ціною”)


“Життя не має ціни, а воля дорожча за життя”. Ці слова – не просто відо­браження народної мудрості, а істина, вистраждана десятками поколінь.

Ми, сучасні люди, іноді не можемо зрозуміти до кінця значення таких, зда­валося б, простих речей, як воля, право самостійно приймати рішення. Маючи здоровий глузд, не можна зрозуміти, як одна людина може продати іншу, обмі­няти її на якусь річ, заборонити одружуватися чи, навпаки, силоміць одружи­ти, позбавити життя. І все це абсолютно безкарно. Більше того – це законно. І страшно навіть подумати, що люди так жили протягом кількох століть.

Більшість із них примирились зі своїм ганебним становищем, але були й та­кі, які вище за все цінували людську гідність. А чи можна було зберегти її, якщо не маєш волі?

Однозначну відповідь на це питання дали герої твору Михайла Коцюбин­ського “Дорогою ціною”. Остап і Соломія є уособленням образу непримирен­ного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити найвищу ціну – життя.

На початку повісті автор зображує Остапа молодим парубком. Але, незважа­ючи на юні літа, він був справжнім чоловіком. Герой любив свою землю: “Кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка – все це було йому знайоме, промовля­ло до його”. І жив би Остап на цій землі, обробляв, плекав її, матір-годувальницю, якби не панщина.

Вихований на дідових розповідях

про козацьку вольницю, він не міг терпіти панського свавілля, вся душа його бунтувала проти наруги над людьми. Пан по­збавив Остапа коханої жінки, віддавши її заміж за нелюба, знущається з його діда. Та погнала хлопця з рідної землі погроза пана віддати в рекрути, з живого шкуру зідрати.

Не бажаючи залишитися в панському господарстві німою худобою, Остап за­лишає рідну домівку, хоча душа його болить і за дідом, і за Соломією. Чи міг він тоді вночі, коли прощався з коханою, передбачати, що незабаром і вона вирушить у далеку путь на пошуки волі? Звичайно, ні, тому таким великим було йо­го здивування і радість у момент зустрічі.

Наші герої розуміли, що шлях до волі буде тернистим, але заради досягнен­ня своєї мети вони ладні були пройти крізь пекло.

Так і трапилось. Коли позаду лишились глибокі води Дунаю, які відділяли Остапа і Соломію від омріяної свободи, сліпа куля, випущена навмання коза­ком, стала на перешкоді. Весь тягар у пошуках порятунку ліг на плечі жінки. Але й хлопець на межі людських сил боровся з обставинами, тому що воля була так близько, а бажання жити таким великим. Мужність Остапа, його жага до волі вражає. Здається, що навіть голодний вовк не роздер поранену людину не тому, що злякався води, а тому, що зрозумів її почуття, бо і сам був сином волі.

Доля зглянулась над героями, не дала їм загинути у плавнях, як подарунок по­слала циганську родину. Та цей дарунок виявився “троянським конем”. За розбій турецькі жовніри разом з циганами схопили й Остапа. В одну мить воля, шлях до якої був таким довгим і кривавим, перетворилася на примару. Та Соломія не дає розпачеві перемогти себе, вона шукає спосіб порятунку коханого. Все ж обстави­ни виявилися сильнішими за бажання свободи і кохання. Води Дунаю поглинули Соломію і разом з нею надію Остапа на вільне, щасливе життя.

Доживав свого віку Остап переможений, але не скорений, наодинці, але не са­мотній, бо вірним його супутником і співрозмовником був вільний вітер. І мав герой єдине бажання – “злучитися” зі своєю половиною, яка чекала його на дні Дунаю. А вітер і досі нас закликає любити життя, цінувати волю, берегти рідну землю, бо за все це, як колись, так і тепер, платять дорогою ціною.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Мотиви лірики в. Симоненка.
Воля людини та можливості її здобуття (за повістю М. Коцюбинського “Дорогою ціною”)