Традиції символи українського народу
Сьогоднішнє і давнє – без вузла,
І час наспів цей вузол зав “язати,
Аби полуда з пращура сповзла
І вийшов родовід з курної хати.
Лідія Шевело
Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. У народі існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Максим Рильський любив повторювати: “Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього”. Кожен народ, кожна нація тримається на прадідівських традиціях, звичаях, символах, віруваннях.
Український народ має безліч прекрасних і цікавих традицій та звичаїв. Я б, у свою чергу, хотіла звернути увагу на традиційні і водночас своєрідні й незвичайні уявлення українців про рослинний світ.
Ви, напевно, знаєте, що майже кожен народ має свої рослини-символи. Мають їх і українці. Наприклад, барвінок – вічнозелена трав’яниста рослина, листя якої зберігає зелений колір навіть під снігом, – це символ
Васильки – символ святості, чистоти, приязні. Ними прикрашали ікони, хрести у церквах. Васильки мають цілющі властивості. Цікаво, що їх використовують як засіб від запою і перепою.
Верба завше символізувала дівчину. Розлоге, похилене вербове гілля найчастіше асоціювалось зі смутком, жалем:
Висока верба, висока верба
Широкий лист пускає
Велика любов, тяжка розлука
Серденько крає.
Вербою, освяченою у Вербну неділю, вдаряли дітей, приказуючи: “Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля”. Вважалось, що там, де вербиця, там здорова водиця. До речі, у нас на Харківщині існував звичай запалювати гілочку верби і обкурювати нею хворих на лихоманку.
Горох був символом сліз. Кажуть: сльози, як горох, котяться. З ним пов’язують нещастя, біду. Молоді жінки не мали його їсти натще, аби не було гірким подружнє життя.
Дуб – символ молодого козака.
– Чом дуб не зелений?
– Лист хмара прибила.
Козак невеселий –
Лихая година.
У весільних приповідках та побажаннях дуб виступає символом подружнього життя:
Дарую два дубочки,
Щоб жили в парі,
як голубочки.
Це також символ міцного здоров’я і довголіття молодих:
Дарую дуби, що в діброві,
будьте дужі та здорові.
Коли народжувався син, батьки висаджували два жолуді, донька – калинове зерня.
Осика вважалася нечистим, заклятим деревом, оскільки на ній, за християнською легендою, повісився Іуда. Водночас вона використовувалась як оберіг від відьом, упирів (осикові кілки). Вважалося, шо для припинення засухи в могилу самогубця треба вкопати кілок із осики і полити його водою.
А тому, хто зірве квітку папороті, відкривались всі таємниці світу. Папороть вважалась улюбленим зіллям відьом. На Гуцульщині існував звичай бити папороть, щоб не сіялась в полі і не шкодила травам, її били палицею навхрест, потім це місце святили.
Жовтий цвіт рути віщував нещасливе кохання:
Зеленая рутонька, жовтий цвіт,
Чому тебе, Іване, так довго ніт?
Добре відомі були цілющі властивості рути.
Часник відігравав важливу роль як оберіг від злих сил, а також у практиці народної медицини. Свяченим часником змащували над очима, щоб мати здорові очі, використовували як протидію укусові гадюки.
Отож, ми бачимо, народні вірування можуть бути не тільки цікавими, а й корисними.
У народних повір’ях про рослини відчувається своєрідність української душі. Наші предки не бездумно наділяли предмети магічними властивостями, а прагнули пояснити і упорядкувати навколишній світ, розкрити єдність людини і природи.
Отож, не біймося звертатися до традицій, Це зовсім не означає, що треба нехтувати сьогоденням. Але тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна й чіткіше зрозуміти сьогодення й уявити майбутнє.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)