Тематичний розмай творчої спадщини Остапа Вишні
Остап Вишня – один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури. Популярність Павла Михайловича Губенка була в народі неймовірна, але більше його знали як Остапа Вишню. Письменника також називали чародієм сміху.
Майстер гострого сміху висміював підлабузників, бюрократів, чваньків, п’яниць, винищувачів природи. Кожне слово, написане його рукою, несло у світ радість, випромінювало яскраве світло. Павло Михайлович залюбки писав про свій рідний народ, про його звичаї, про українську
Свою творчість письменник почав із політичних памфлетів і фейлетонів. Найбільше творів він присвятив життю села. Про українське пореволюційне село гуморист написав 650 усмішок. У своїх творах Остап Вишня відгукувався на щоденні проблеми суспільного життя в найрізноманітніших його виявах. Він висміював відсталість окремих селян, безкультур’я, темряву, неуцтво, забобонність. Сатирик викривав недоліки й хиби, що стояли на заваді будівництва нового життя.
У творі «Усипка, утечка, усушка
Гумореска «Зенітка» розпочинає другий період творчості Остапа Вишні. Письменник розкриває тему мужності й нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни. Гуморист показує, що люди самовіддано стали на захист Вітчизни. У боротьбі з фашистськими загарбниками брали участь не тільки чоловіки, але й жінки, діти, діди. Герой гуморески «Зенітка» – дід Свирид – мудрий, життєрадісний, винахідливий і дотепний. Людина мужня й скромна.
Сміх викликають не тільки незвичайні ситуації, в які ставить Вишня свого героя, а й використання військової термінології. Дід Свирид – позитивний персонаж. Через цей художній образ письменник розкриває вірність народу своїй Вітчизні, готовність у будь-яку хвилину відстояти свою волю та незалежність.
«Мисливські усмішки» – найпоетичніші твори Остапа Вишні. Це справді ліричні вірші в прозі. У центрі всіх оповідань циклу стоять благородні, розумні й кмітливі люди. Вони веселі оповідачі, знавці безлічі мисливських побрехеньок. Це щирі любителі та охоронці природи, які кохаються в пташині і звіряткові, деревці й квіточці. За кожним із них стоїть, як пише М. Рильський, «постать справжнього мисливця і при цьому поета полювання» – Остапа Вишні.
Павло Михайлович ніколи не був мисливцем, але ходив на полювання з єдиною метою – помилуватися густими лісами, зеленими луками, запашними сінокосами, бездонно-чистими озерами. Він висміював тих мисливців, які безжалісно нищили природу рідних лісів. У своїх усмішках Остап Вишня використовував, уривки з народних пісень, віршів. Остап Вишня – письменник-новатор, він збагатив жанрові різновиди памфлета, фейлетону, гуморески, нарису. Письменник створив в українській гумористично-сатиричній літературі образ позитивного героя.
Вишня-художник володіє інтонацією, вмінням «органічно трансформувати народні дотепи», творчо використовує прислів’я. У своїй творчості гуморист поєднав новий зміст з глибоким національним колоритом. Як справжній патріот, Павло Михайлович Губенко хотів бачити свою Вітчизну, свій народ щасливим, багатим, цивілізованим, мудрим.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)