«Усмішки» Остапа Вишні

Хоч і не все з написаного Остапом Вишнею витримало іспит часом, проте його неповторна усмішка хвилює читача, викликає сміх. У чому її секрет? Остап Вишня створив що оригінальну форму сатири й гумору, мотивуючи свій вибір так: «Не мислю-бо інакше переробки всього нашого «медлительного» житія на нове, бадьоре й сміливе, як не з добрим гумором, не з радістю! Чого плакати?.. Мені нове життя усміхається! І я йому усміхаюсь! Через те й усмішки!»

Вони невеликі за обсягом, сповнені іскрометного сміху, бо йдеться про події, факти, речі, які часто заважають

людині жити, розвиватися, самоутверджуватися. У центрі усмішки, зазвичай, комічна ситуація, конфлікт чи зіткнення персонажів. У славнозвісній «Зенітці», наприклад, це сутичка діда Свирида з ворогом, а також його та кумова «битва» з бабою Лукеркою.

Чимало усмішок Остапа Вишні побудовані на нанизуванні комічних ситуацій, що відтворюються чи то через діалоги героїв, чи то через опис-розповідь письменника. Часто це своєрідні «трактати», які нагадують грунтовне наукове дослідження з конкретного питання, а за своєю глибинною сутністю є тонкими іронічно-гумористичними спостереженнями автора над людською вдачею, певною ситуацією

в суспільному житті.

Письменник досягає цього різними художніми знахідками. Так, в усмішці «Ох, і лікували нас…» він, змальовуючи бабу Палажку, її методи лікування, виділяє композиційно в окремі частини медичну спеціалізацію жінки: хірургічні хвороби, хвороби на очах, зубний біль, жіночі хвороби.

Усмішка «Газета – дуже велике діло» має іншу особливість: серйозний початок і контраст з подальшою оповіддю. Власне, це доведення думки від протилежного. Идеться про сільського трудівника, отож, корисність газети в його господарстві стверджується детально, послідовно і теж за певними рубриками, наприклад: жнива, молочарство, пасічництво… Але найпотрібніша газета в справі виховання дітей.

Цим власним відкриттям гуморист щиро ділиться з читачем: «…дітей одною газетою не виховаєш, треба збирати всі газети і підшивати одну до другої, як зшиток, і от як не слухає Ванько, берете той зшиток та його по голові…»

Чи не найприкметніша риса вишнівських усмішок – їхній ліризм, м’яка, доброзичлива тональність з окремими топкими іронічними вкрапленнями. Це досягається і розповіддю від першої особи, і інтонацією автора – щирою, людяною, і мовою – іронічно-доброзичливою, багатою на розмовно-побутові слова, часто індивідуально-окреслені («сидю», «ке, думаю…»), і поняттями, термінами, діалектизмами, що творять неповторний мовний колорит усмішок.

Такі визначальні риси цього оригінального гумористичного жанру, народженого Остапом Вишнею з безмежної любові до окремої людини й рідного народу.






Твір ставок.
«Усмішки» Остапа Вишні