Моя Анна Ахматова

Непросто прожити життя жінкою. Навіть якщо це жінка така велична і сповнена гідності, як Анна Ахматова. Але її поезія переконує усіх у тому, що жінка – створіння тендітне і чутливе, здатна до високих почуттів, і разом із тим розум – її невідмінна риса. Іронічність деяких віршів вражає глибоким проникненням у суть речей. Таким є вірш “Вечером”, де предметний світ – не фон, а німий свідок і учасник важливої події: “Ты первый раз одна с любимым”. Однак її поезія не стільки поезія захоплення щасливим коханням, скільки нескінченна

повість про втрати і розчарування кохання. Але от що дивно – її вірші не сприймаються як безнадійно сумні. В них не тільки історія стосунків двох закоханих, але глибини жіночої душі, для якої кохання – навіть нерозділене – завжди щастя. Чому? Тому що кохати – значить мати живу душу. Без нього не може бути жінки. її лірична героїня – це жінка, яка знає, що таке кохання, надія і муки:

Не любишь, не хочешь смотреть?
О, как ты красив проклятый!
И я не могу взлететь,
А с детства была крылатой.

Уміння передати цілу бурю почуттів кількома словами – чи не найяскравіша риса поезії Ахматової. Кілька слів, часом

парадоксальних, – і одразу зрозуміло що на душі:

Сколько просьб у любимой всегда!
У разлюбленной просьб не бывает.

Предметний світ у віршах поетеси ніби насичений тими почуттями, які переживає героїня. Ось відомий вірш “Я научилась просто, мудро жить…” Він сповнений такого пронизливого чекання, що все інше – лише фон для нього. Перші рядки дещо парадоксальні, бо всі інші переконують, що неможливо втриматись на висоті цієї мудрості, коли увесь у полоні почуття. Коли напружене чекання змушує “долго перед вечером бродить, чтоб утолить ненужную тревогу”. І тоді увесь світ ніби залучений до коловерті почуттів: і горобина у лозі, і пухнастий кіт, і яскравий вогонь “на башенке озерной лесопильни”. І серед усього цього напруженого чекання думка:

И если в дверь мою ты постучишь,
Мне кажется, я даже не услышу.

Сама Ахматова вважала, що не слід надавати перевагу лише її раннім віршам. Проте саме у ранніх віршах видно витонченість почуттів і розуміння світу, які дозволяють зрозуміти щиру й величну душу жінки. І саме з цих віршів починається шлях до літератури прекрасної поетеси Анни Ахматової.






Як я уявляю подальше життя хельмера.
Моя Анна Ахматова