Страждання юного Вертера (стисло)
Саме цей жанр, характерний для літератури XVІІІ ст., Вибирає Гете для свого твору, дія ж відбувається в одному з невеликих німецьких містечок в кінці XVІІІ ст. Роман складається з двох частин – це листи самого Вертера і доповнення до них під заголовком “Від видавця до читача”. Листи Вертера адресовані його другу Вільгельму, в них автор прагне не стільки описати події життя, скільки передати свої почуття, які викликає у нього навколишній світ.
Вертер, молода людина з небагатої сім’ї, освічений, схильний до живопису і поезії, поселяється
Альберт стриманий, розумний, він вважає Вертера людиною непересічною і прощає йому його неспокійний норов. Вертеру само важко присутність третьої особи при побаченнях з Шарлоттою, він впадає то в нестримні веселощі, то в похмурі настрої. Одного разу, щоб трохи відволіктися, Вертер збирається верхи в гори і просить у Альберта позичити йому в дорогу пістолети. Альберт погоджується, але попереджає, що вони не заряджені. Вертер бере один пістолет і прикладає до чола. Ця невинний жарт переходить у серйозну суперечку між молодими людьми про людину, його пристрасті та розумі. Вертер розповідає історію про дівчину, покинутої коханим і кинулася в річку, так як без нього життя для неї втратила будь-який сенс. Альберт вважає цей вчинок “дурним”, він засуджує людину, яка, захоплюємося пристрастями, втрачає здатність міркувати. Вертеру, навпаки, неприємно зайва розумність. На дня народження Вертер отримує в подарунок від Альберта згорток: у ньому бант з сукні Лотти, в якому він побачив її вперше. Молода людина страждає, він розуміє, що йому необхідно зайнятися справою, поїхати, але весь час відкладає момент розставання. Напередодні від’їзду він приходить до Лотте. Вони йдуть в їх улюблену альтанку в саду.
Вертер нічого не говорить про майбутню розлуку, але дівчина, ніби передчуваючи її, заводить розмову про смерть і про те, що буде потім. Вона згадує свою матір, останні хвилини перед розставанням з нею. Схвильований її розповіддю Вертер тим не менш знаходить в собі сили покинути Лотту. Молода людина їде в інше місто, він стає чиновником при посланнику. Посланник прискіпливий, педантичний і дурний, але Вертер подружився з графом фон К. і намагається в бесідах з ним скрасити свою самотність. У цьому містечку, як виявляється, дуже сильні станові забобони, і молодій людині раз у раз вказують на його походження. Вертер знайомиться з дівчиною Б., яка йому віддалено нагадує незрівнянну Шарлотту. З нею він часто розмовляє про свого колишнього життя, в тому числі розповідає їй і про Лотте. Навколишнє суспільство докучає Вертеру, і його відносини з посланцем робляться все гірше. Справа закінчується тим, що посланець скаржиться на нього міністру, той же, як людина делікатна, пише юнакові лист, в якому вимовляє йому за надмірну образливість і намагається направити його навіжені ідеї в те русло, де вони знайдуть собі правильне застосування. Вертер на час примиряється зі своїм становищем, але тут відбувається “неприємність”, яка змушує його залишити службу і місто. Він був з візитом у графа фон К., засидівся, в цей час почали з’їжджатися гості. У містечку ж це не прийнято було, щоб у дворянському суспільстві з’являвся людина низького стану.
Вертер не відразу збагнув, що відбувається, до того ж, побачивши знайому дівчину Б., він розговорився з нею, і лише коли всі стали поглядати на нього, а його співрозмовниця з трудом могла підтримати бесіду, молодий чоловік поспішив. На наступний же день по всьому місту пішли плітки, що граф фон К. вигнав Вертера з свого будинку. Не бажаючи чекати, коли його попросять залишити службу, юнак подає прохання про відставку і їде. Спочатку Вертер їде в рідні місця і віддається солодким спогадів дитинства, потім приймає запрошення князя і їде в його володіння, але тут він відчуває себе не на місці. Нарешті, не в силах більше переносити розлуку, він повертається в місто, де живе Шарлотта. За цей час вона стала дружиною Альберта.
Молоді люди щасливі. Поява Вертера вносить розлад у їх сімейне життя. Лотта співчуває закоханому юнакові, але і вона не в силах бачити його муки. Вертер ж кидається, він часто мріє заснути і вже більше не прокидатися, або йому хочеться зробити гріх, а потім викупити його. Одного разу, гуляючи по околицях містечка, Вертер зустрічає божевільного Генріха, що збирає букет квітів для коханої. Пізніше він дізнається, що Генріх був писарем у батька Лотти, закохався в дівчину, і любов звела його з розуму. Вертер відчуває, що образ Лотти переслідує його і у нього не вистачає сил покласти край стражданням. На цьому листи молодої людини обриваються, і про його подальшу долю ми дізнаємося вже від видавця. Любов до Лотте робить Вертера нестерпним для оточуючих. З іншого боку, поступово в душі молодої людини все більше зміцнюється рішення покинути світ, бо просто піти від коханої він не в силах. Одного разу він застає Лотту, перебирають подарунки рідним напередодні Різдва.
Вона звертається до нього з проханням прийти до них наступного разу не раніше святвечора. Для Вертера це означає, що його позбавляють останньої радості у житті. Тим не менше на наступний день він все ж таки відправляється до Шарлотті, разом вони читають уривок з перекладу Вертера пісень Оссіана. У пориві незрозумілих почуттів юнак втрачає контроль над собою і наближається до Лотте, за що та просить його покинути її. Повернувшись додому, Вертер приводить в порядок свої справи, пише прощального листа своїй коханій, відсилає слугу з запискою до Альберта за пістолетами. Рівно опівночі в кімнаті Вертера лунає постріл. Вранці слуга знаходить молодої людини, ще дихаючого, на підлозі, приходить лікар, але вже пізно. Альберт і Лотта важко переживають смерть Вертера. Ховають його недалеко від міста, на тому місці, яке він обрав для себе сам.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)