Ставлення до природи у «Мисливських усмішках»

Усе своє життя Остап Вишня був з народом і йому віддав свою працю. Його твори вміщують душевну щирість і любов, а також безкомпромісність до всього нечесного, негідного. Сміх письменника викривальний і повчальний.

Любив і тонко відчував Остав Вишня природу рідного краю. Тому в його «Мисливських усмішках» гуморески є одночасно і ліричними творами, що оспівують красу природи. У центрі усмішок -веселі, дотепні люди, які оповідають мисливські побрехеньки. Вони, як і сам Остап Вишня, кохаються в пташинці й звіряткові, деревці й квіточці.

Натхненно

описує автор маленьку пташку в усмішці «Перепілка»: «Чудесна пташка. Сіренька, з чорненькими на пір’ячку крапочками. Мініатюрна курочка. Вилупить свої жовтенькі, пухнасті перепелятка, отакусінькі, водить їх за собою й квокче». Гнівно звучать слова гумориста, викриваючи руйначів природи, яких навіть людьми назвати не можна: «Браконьєр – це, власне кажучи, людина тільки зверху…» («Дика коза»)

В основі всіх «Мисливських усмішок» Остапа Вишні лежить глибока любов до всього живого, до рідної природи, до людей, які її охороняють.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Ставлення до природи у «Мисливських усмішках»