Соціально-історичне й загальнолюдське в героях М. В. Гоголя
Шкільний твір на тему творчості М. В. Гоголя. Твори Гоголя охоплюють період 40-х років XІX століття. Це час розгулу бюрократії й чиновницького апарата в сприятливі для цього умовах російської дійсності. Крім того, цей час експлуатації народу, пригнобленого й безправного, живучого під гнітом кріпосного права. Гоголь – великий письменник свого часу. Він перший у росіянці літературі спробував сатирично зобразити чиновників, підлабузників і хитрунів, що пристосувалися добувати гроші за рахунок дурості інших. Гоголь написав багато добутків, у
Соціальна дійсність наклала глибокий відбиток на характери й погляди людей того часу. Це можна показати на примері будь-якого твору Гоголя. Візьмемо, наприклад, “Мертві душі”. В цьому добутку виведена ціла галерея моральних виродків, типажів. Гоголь послідовно зображує чиновників
Говорячи про поміщиків, не можна не згадати ще одну рису – це спрага накопичення, наживи. Такий Собакевич. Це людина, безперечно, хитра і розумна, адже він перший з поміщиків зрозумів, навіщо Чичиков скуповує мертві душі. Зрозумів і надув, підсунувши в списки померлих селян жіноче ім’я Єлизавета Горобець, що він написав через “ер”. Але спрага накопичення приводить до своєї абсолютної протилежності – до вбогості. Ми це бачимо в Плюшкине, вічному образі Скупого. Плюшкин перетворився у тварина, втратив навіть свою підлогу (Чичиков навіть приймає його за жінку), став “дірою на людстві”. Бюрократизм і самодержавство сприяють появі в Росії ділків, подібних Чичикову, готових іти до своєї мети по головах других, більше слабких людей, іти до мети, розштовхуючи інших ліктями. Підтвердженням цьому служить історія життя Чичикова: спочатку він “надув” свого вчителя, потім повытчика, потім свого товариша-митника.
У творах Гоголя, як ми бачимо, показані не тільки типи людей, але й загальнолюдські пороки: порожнеча, дурість, жадібність, прагнення до наживи. Герої Гоголя безсмертні, по – тому що безсмертно людські пороки.