Слобожанська хата

Територія Сумської, Харківської, частини Полтавської, Луганська область називались колись «Диким Полем», а з 30-х років XVII ст. почала заселятись переселенцями з Лівобережної та Правобережної України, які рятувалися від гніту польських панів та місцевих феодалів.

Одночасно «Дике Поле» заселялося і вихідцями з Росії. Переселенці заснували тут слободи, а звідси і назва – Слобідська Україна. У кінці XIX ст. – на початку XX ст. на Слобідській Україні вже існують усталені типи народного житла.

Для будівництва на Слобожанщині використовували

різні матеріали: дерево, крейду, лампачу (глиносолом’яні цегли). Дерев’яні стіни клинцювали (забивали клинці), а потім накидали глину, змішану з половою, білили крейдою або фарбували жовтою глиною.

Особливістю хат були призьби, які виплітали з лози, набивали землею майже по самі вікна та обмазували глиною. З метою захисту стін від руйнування водою дахи робили зі значним напуском. Покривали хати здебільшого очеретом. Схили дахів завжди рівні. Димарі із хмизу, обмазані глиною.

Планування хат різноманітне. Переважно двокамерне: власне житлове приміщення та сіни. Панівним типом середняцького житла була хата з двома

житловими приміщеннями, розділеними сіньми. У сінях пізніше відгороджували простір для комори – «хижки», «чулану».

У інтер’єрі хати органічно поєднувались побілені крейдою стіни, лави, мисник за дверима, жовта глиняна долівка, велика декоративно опоряджена піч. У кожній місцевості хати мали особливості, які виявлялися перш за все в оздобленні печі, їх окремих деталей. Печі були прості – мазані або кахляні. Своєрідністю хат на Слобожанщині захоплювався не один мандрівник.






Твір опис про харків.
Слобожанська хата