Українська хата

… Тії хатиночки у гаї

Над чистим ставом край села, –

Так побачив українську хату співець душі народної – Ве­ликий Кобзар.

Традиційне житло українців, мов крізь збільшувальне скло, демонструє одвічні риси національного характеру – хазяйновитість, неабиякий художній смак, потяг до самовираження. Хату будували з тих матеріалів, які були завжди під рукою, – глини, соломи, адже дерево в більшості регіонів України не є розповсюдженим буді­вельним матеріалом. Укривали хату теж соломою. Ха­рактерний білий колір української

хати досягався через вибілювання стін вапняним розчином. Нерідко народні майстри прикрашали білі стіни, малюючи химерні візе­рунки, квітки, звірів. Низ хати із зовнішнього боку фарбували розчином сажі, що робило традиційне україн­ське житло, так би мовити, стильним, надаючи йому художньої завершеності й контрасту.

У самій хаті обов’язково була піч, нерідко з лежанкою, де могла вміститися ціла сім’я. Піч теж розфарбовували. Меблі були дерев’яними і дуже зручними. В українській хаті завжди було дуже красиво: штучний декоративний посуд, вишивані рушники прикрашали інтер’єр. Обов’яз­ковим у хаті був червоний кут, де розміщалися ікони, а також лампади. Підлогу в українській хаті робили глино­битною; за її чистотою дуже уважно стежили.

На жаль, сьогодні важко знайти традиційну українську хату. Здається, разом із нею ми дещо втратили. Ось якби згадати, що?






Образ міста в романі підмогильного.
Українська хата