Символіка новели Т. Манна “Маріо і чарівник”
Розміщено від Tvіr в Вторник 25 мая
Наводимо орієнтовні тези до висвітлення особливостей стилістики новел Т. Манна (на прикладі новели “Маріо і чарівник”). Яскравість і переконливість портретів. Як зазначає А. Федоров, портрет у Т. Манна завжди націлений на розкриття типу героя, його внутрішньої суті. Письменник часто не лише детально описує зовнішність персонажів, а й передає емоційне враження від їх вигляду: це може бути портрет-захоплення або портрет-жах. Ці обидві характеристики є влучними назвами портретів Маріо та Чіполли. Ще далеко
Опис зовнішності Маріо – яскравий зразок
Отже, у створенні портретів головних персонажів новели Т. Манн використовує принцип контрасту: зловісна, відштовхуюча ЗОВНІШНІСТЬ Чіполли й світла, приємна зовнішність Маріо.
Важлива роль оповідача. У новелі оповідь ведеться від імені одного з курортників. Він не лише описує хід подій, а й висловлює свої думки, враження з приводу побаченого, робить висновки. З перших сторінок твору відчувається, що перебування в містечку, а особливо зустріч з Чіполлою залишили глибокий слід у душі оповідача: “Згадка про Торре ді Венере завжди викликає в мене гнітюче почуття”. Його небай-дужість до подій відчувається протягом усього твору, а під час розповіді про гіпнотичний сеанс він виявляє надзвичайну схвильованість: “Страшне, фатальне видовище!”, “Жахливий, фатальний кінець. А все-таки він приніс визволення – так почував я тоді, так почуваю тепер і не можу інакше!” Понад усе його турбує те, як жахливі події сприйматимуть діти: “Слава богу, діти так і не збагнули, де скінчилась вистава і де почалася катастрофа, а ми не квапились відбирати в них щасливу віру, що то була тільки гра”. “Хвалити бога, що вони хоч не розуміли двозначності цієї розваги. Вони в своїй невинності без кінця захоплювалися незвичайною подією, таким видовиськом, вечором чарівника!” Саме оповідач дає об’єктивну оцінку діям Чіполли, влучно формулює суть його “мистецтва”, називаючи виступ чарівника демонстрацією знеособлення людини і підкорення її чужій волі. У цій особистості з гуманістичним світоглядом, яка відкрито засуджує і порядки, що панують у Торре, і поведінку Чіполли, легко вгадується позиція самого письменника.
Наявність лейтмотивів. Автор зображує нікчемну, фізично й духовно вбогу особу, яка набуває сили тільки завдяки владі, і показує, до чого призводить володарювання такої людини. Цю картину колоритно доповнює звернення до ремінісценції: “…берло Цірцеї, ця в’юнка шкіряна нагайка з руків’ям у формі пазура, запанувала над усією залою”. У творі Гомера чарівниця Цірцея, торкнувшись своїм берлом супутників Одіссея, перетворила їх на свиней. У контексті новели порівняння нагайки Чіполли з берлом Цірцеї увиразнює вплив на суспільство го-ре-чарівників, наділених будь-якою владою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)