Шкільний твір По повісті О. Бальзака “Гобсек”.
Образ скупаря й накопичувача не новий у світовій літературі. Схожий тип зображений у драмі – “Венеціанський купець” В. Шекспіра й у комедії “Скупий” Ж. Б. Мольєра. До створення образа Гобсека автора привели спостереження над життям буржуазного суспільства, окремі моменти повести автобіографічні. Герой Бальзака вчиться на факультеті права в Сорбонне й працює клерком у конторі стряпчого, де довідається багато чого із практики грошових відносин. У своїй повісті Бальзак зіштовхує
дві філософські точки зору, два погляди на життя: Гобсека й Дервиля. От точка зору Гобсека: “Із всіх земних благ є тільки одне, досить надійне, щоб коштувало людині гнатися за ним. Це… золото. Щоб здійснювати наші примхи, але час, потрібні матеріальні можливості й зусилля. У золоті все втримується в зародку, і всі воно дає в дійсності”. По-іншому мислить Дервиль: “Так невже все зводиться до грошей?” І в його словах: “Життя й люди вселяли мені в цю хвилину жах” ми почуваємо, що Дервиль не приймає філософію Гобсека.
У перекладі “Гобсек” означає “живоглот”. І весь добуток – яскраве
тому підтвердження. І головне правило, від якого ніколи не відступає бальзаківський герой, можна сформулювати так: “Нікого не жалуй, нікому не допомагай, але сам користуйся всім, що можна взяти безоплатно”. Те, що шлях до багатства неодмінно припускає жорстокість, не бентежить його. Він не знає пощади до тих, з ким веде справи. “Іноді його жертви обурювалися, піднімали шалений лемент, потім раптом наступала мертва тиша, як у кухні, коли заріжуть у ній утчу”, – говорить Бальзак. Гобсек з бездоганною педантичністю ставиться до оформлення всіх документів, облікових квитанцій, розписок і їхньому виконанню. Це цінується в комерційному світі. Для нього існує угода, вигода, але не людина. Гобсек добре вивчив психологію людей, тому він не може відмовити тому, у кого в руках “мішок із золотом”. Сам він брудними способами сколотив собі мільйони. Він скуповував крадене, як зробив із сімейними діамантами графині де Ресто. Він займався спекуляцією картинами старих майстрів і всім, що йому несли боржники. Він хабарничав від колишніх плантаторів Гаїті при ліквідації їхнього майна. А ці загадкові 20 років в Ост-Індії, де Гобсек багатів і розорявся, і наступні роки, коли він, по припущенню Дервиля;- “торгував діамантами або людьми, жінками або державними таємницями”.
Велике враження робить остання картина, намальована Бальзаком в “Гобсеке”: “Приховану картину побачили б ми, якщо б могли заглянути в душі спадкоємців, що обступають смертне ложе. Скільки отут підступу, розрахунків, злісних хитрувань – і все через гроші”.
У невеликій повісті зображена гротескна виродлива фігура щирого хазяїна життя, зразок величезної узагальнюючої сили: лихвар, грошей із грошей. Весь неабиякий запас почуттів підпорядкований од не – єдиної мети: нагромадити якнайбільше матеріальних засобів, і безроздільно, як можна довше володіти ними. Однак, прочитавши твір Бальзака, переконуєшся, що у світі існують і інші цінності. Здоров’я, любов, дружбу не купиш ні за які гроші.
