Сайт подарує вам чудовий твір: Любить мене навчила мати

Мати… Це слово відразу повертає мене до мого щасливого дитинства, до довгих днів і коротких ночей. Але для неї, рідної, самої близької, усе було навпаки: і день швидко минав, і нічка довго тягнулась, бо чула вона кожен шерех моїх рученят. Мати для кожного з нас – це і надійний захист, це і надійний притулок. Мати – охоронниця домашнього вогнища, вірний талісман усього життя. Недарма саме їй присвячено стільки віршів та оповідань, недарма саме вона викликає завжди тільки теплі почуття. В житті кожного з нас бувають хвилини, коли треба неодмінно

розповісти про те, що відбувається в душі, розповісти тому, хто зможе тебе зрозуміти, хто не перерве передчасно розмову, не буде з тебе глузувати – взагалі тому, хто зможе розділити з тобою і радощі, й горе. Це, звичайно ж, мати. Веде вона нас, несміливих, невпевнених дітлахів, через усе життя, не помічаючи, що ми вже стали дорослими.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. (А. Малишко “Пісня про рушник” )

Кожна мати дає своїй дитині свій рушник, свій наказ, свою любов. Хай минатимуть роки, але завжди буде

чути знайомий голос, який буде линути до мене, до усіх синів та дочок, від матерів, незважаючи на час, незважаючи на відстань, незважаючи на вік; буде линути, щоб зігріти у скрутну хвилину, щоб розважити у сумну годину, щоб розділити радість в час веселощів. А в пам’яті, як би далеко не був ти від рідної хати, навіки залишаться “незрадлива материнська ласкава усмішка” і “засмучені очі хороші твої”. І А. Малишко, і В. Симоненко, і Б. Олійник назавжди відтворили в своїх віршах всеоб’ємну, невгасну любов до рідної неньки. Та і як її не любити, хоч і “чорні шовкові коси припорошила вже сивина”! Як не пишатися невтомними руками, лагідними очима! Усе життя своє мати віддає праці: і вдома, і на роботі. Саме тому і пише В. Симоненко: “Легкі зморшки обличчя вкрили – це життя трудового слід”. Ці зморшки лише до лиця матерям, вони підкреслюють їхню чудову вроду, вони розповідають про працьовитість. А яка чудова, чуйна, щира душа у матері! Мати завжди прийде на допомогу не тільки синові чи дочці, а кожному, хто цієї допомоги потребує. Вона буде докладати усіх зусиль, щоб відвести біду. Тому і вдячні люди своїм матерям, що вони навчили їх любити людей, допомагати їм:

Я таку тебе завжди бачу, Образ в серці такий несу Материнську любов гарячу І твоєї душі красу. (В. Симоненко “Матері” )

Мати віддає свою любов, вогонь свого серця усьому світові, намагаючись виростити дітей вірними патріотами, чесними громадянами, чуйними людьми. Недарма пише Б. Олійник в своїй “Пісні про матір”:

Посохла людям літа свої літечка житом. Прибрала планету, послала стежкам споришу. Навчила дітей, як на світі по совісті жити… Дитина змалечку вчиться всьому від матері: як працювати, як жити, як ставитися до друзів, до знайомих – взагалі до всіх людей. І якщо “вона до всіх до них – шснею”, то цю “пісню” ще довгі роки нестимуть, співатимуть її діти, а згодом і онуки. Тоді ця “пісня” не замовкне ніколи, бо кожне покоління матиме свою Матір, яка навчить любити людей. І навіть з її смертю не зможе вмерти її любов до дітей, любов до всього світу: “Лишайтесь щасливі”, – і стала замисленим полем На цілу планету, на всі покоління й віки. (Б. Олійник “Пісня про матір” )

Пам’ять про матір ніколи не вмре в серцях її дітей, бо вони – це часточка її самої. А її любов освітлюватиме їм шлях у житті, ще й ще раз нагадуючи:

Ø Можеш, вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. (В. Симоненко “Лебеді материнства” )

Так і хочеться сказати: спасибі вам. Матусю, за те, що ви виростили, випестили нас, за те, що віддали часточку свого серця нам, за те, що навчили нас всього, що знали і вміли самі, за те, що навчили нас любити людей! Минатимуть роки, але ми будемо пам’ятати вашу науку.

Мати… Яке чарівне слово! Вона вела мене по шляхах життя і буде вести далі й далі. “Все до її серденька горнеться”, горнеться і моя щира любов. Як би не склалася моя доля, в моєму серці завжди знайдеться куточок, який належатиме тільки їй, найріднішій в усьому світі! Я сподіваюсь, що усі вважають так, як я, як поети та письменники, що присвятили свої творіння матерям. І ще довго-довго тоді звучатимуть слова подяки матерям, які відкрили дітям світ, які навчили їх любити людей…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Сайт подарує вам чудовий твір: Любить мене навчила мати