Рідна мова у добутках М. Рильського
В умовах страшного соціального і національного гніту українська мова, говорить М. Рильський, “свій дух велично-гідний, як житнє зерно, берегла”. Величезні потенціальні сили української мови передаються складним епітетом “велично-гідний”, а її безсмертя стверджується порівнянням з житнім зерном. Жито в народній уяві – символ життя. Це зерно дало чудові плоди на дереві народного життя – прекрасні думи й пісні, безсмертну “Енеїду” І. Котляревського, твори Т. Шевченка – великого борця за соціальне і національне визволення
Великий російський поет був особисто знайомий з українським байкарем Є. Гребінкою, фольклористом і літературознавцем М. Максимовичем та іншими діячами української культури.
Доречно навести висловлювання М. Максимовича про братні мови: “Ці дві мови (українська й російська.- В. Б.) є найближчі між собою як два види однієї руської, або східнослов’янської мови – ні одна з них не може назватися родоначальною для другої: це два рідні брати в спільному колі мови слов’янської”. Російські революційні демократи Герцен, Чернишев-ський, Добролюбов – борці за соціальне і національне визволення народів Росії – не раз підносили свій голос на захист національних прав українського народу. Так, “непокірний Добролюбов” у рецензії на “Кобзар” Тараса Шевченка заявив: “…Ніхто не відмовить малоросійському, як і всякому іншому, народові в праві і здатності говорити своєю мовою про предмети своїх потреб, прагнень і спогадів; ніхто не відмовиться визнати народну поезію Малоросії”.
Вірш “Рідна мова” стверджує марксистську думку про те, що трудящі кожної нації є справжніми творцями і охоронцями мовних багатств народу. Якщо експлуататори гнобленої нації у своїх корисливих цілях часто переходили на сторону панівних націй, зраджували свій народ і свою мову, то трудящі завжди залишалися вірні інтересам батьківщини, рідної мови. Наперекір лихій політиці колоніального і національного гноблення, що її проводив царизм, українська мова розвивалась і мужніла там, “де піт росив священний народу-велетня чоло”, де зріла політична думка трудящих:
Там зводився язик вогненний, Там пісні полум’я росло.
Підкресленню ідеї (трудящий народ – творець і охоронець мови) служить і анафора. Нова ера в розвитку української мови розпочалася в жовтні 1917 року, у “тому місяці великім, що ветху землю оновив”. В підсумку треба підкреслити велику роль Максима Рильського в розвитку української мови, в боротьбі за її чистоту, збагачення. Як говорить М. Бажан, Рильський добре знає, “що значить світлих слів нескала-мучена прозорість”.
Над обширом безкраїм мови, Яку зростив і викохав народ Для сяйва цвіту і любові. (Микола Бажан, “Ви знаєте, що значить світлих слів…”).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)