Уславлення рідної мови в поетичній творчості Рильського та Сосюри

Українська мова! Скільки невимовних страждань випало на твою долю! Споконвіку тебе не визнавали як самостійну мову, забороняли, намагалися стерти з людської пам’яті. Про Це з болем у душі розповідає у своєму вірші «Рідна мати» М. Рильський.

Цареві блазні, раби на розум і на вдачу, В ярмо хотіли запрягти Її, як дух степів, гарячу, і осліпити, й повести На чорні торжища незрячу. Але рідна мова зберегла свій величаво-гідний дух, вітрами наперекір цвіло рідне слово.

Там зводився язик вогеневий,

Там пісні полум’я росло.

Свою любов

до рідної мови М. Рильський виражає у порівнянні її слова з «вишневою ніжністю пелюстків».

Володимир Сосюра підкреслює значення мови в житті народу у вірші «Як не любити рідну мову»:

Вона, як світла хор в ефірі,

Як білий, весняний сад…!

Поет каже, що

…мова – це душа народу,

народ без мови – не народ.

У найтяжчі часи війни рідне слово було не менш важливе, ніж хліб чи зброя. Воно підтримувало людей, зміцнювало їхню віру в перемогу над ворогом.

Як найбільший скарб повинен берегти свою мову народ. І не тільки від забуття. Красу і чистоту рідного слова треба так само плекати, як і парость

виноградної лози.

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Мова – це духовна скарбниця нації. У ній – мудрість народу, багатовіковий досвід, любов і гнів народу.

Немає,

Мудріше, ніж народ, учителів,

У нього кожне слово – це перлина.

Це праця, це натхнення, це людина.

Страшно, коли люди забудуть рідне слово, відречуться від нього. Володимир Сосюра застерігає молодь:

Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.

Жодна мова світу не передасть так наші думки, биття сердець, як це зробить рідне українське слово.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Уславлення рідної мови в поетичній творчості Рильського та Сосюри