Протиставлення “нових людей” старому миру
У Чернишевського нерідко можна зустріти психологічний аналіз, що займає підряд дві-три сторінки, довгі й докладно виписані внутрішні монологи героїв; до зображення щиросердечного життя за допомогою різних художніх прийомів автор прибігає часто й регулярно.
Психологізм у романі стає безперечною стильовою домінантою. Письменник не боїться знудити читачеві тривалим і докладним психологічним зображенням, сміло перемикає інтерес оповідання із зовнішнього на внутрішнє. У романі “Що робити?” психологічний стан одного персонажа дуже
Складність зображуваних щиросердечних станів, суперечливість внутрішнього миру героїв змушувала Чернишевського звертатися до такої неординарної форми психологічного зображення, як сон. Сни як форма художнього освоєння внутрішнього миру дають можливість розкрити підсвідомі процеси в щиросердечному житті героїв: у сні снять раціональний самоконтроль і “натура” людини висловлюється цілком, хоча іноді й у фантастичних поданнях. Наскільки важлива роль цієї
Сон у Чернишевського стає засобом зображення підсвідомості й інтуїтивного збагнення героєм тих або інших сторін дійсності. Відзначимо ще й те, що Чернишевський з дивною художньою сміливістю йде на з’єднання форми сну з формою щоденника (третій сон Віри Павлівни): у сні з’являється щоденник, хоча наяву Віра Павлівна ніколи його не писала; це “психологічний щоденник”, що ведеться почасти свідомістю, а почасти підсвідомістю. Як сучасними критиками, так і наступними поколіннями літературознавців роман Чернишевського сприймався насамперед як соціально-політичний добуток, в алегоричній формі пропагандирующее революційно-демократичні ідеали
Таке подання про роман почасти заслоняло його художні вартості, у тому числі унікальний, новаторський для свого часу психологічний стиль, сміливість Чернишевського як художника-психолога. Тим часом Чернишевський разом з Толстим і Достоєвським, практично одночасно з ними, підняв художнє освоєння щиросердечного життя людини на якісно новий рівень
В “Що робити?” внутрішній мир особистості з’являється в його реальному багатстві й різнобічності, у суперечливості й динаміку; завдяки значному обсягу психологічного зображення й застосуванню найрізноманітніших способів і прийомів відтворення психологічних процесів внутрішнє життя людей виглядає достовірної. Чернишевський зробив психологізм одним з головних способів збагнення й дозволу життєвих проблем, твердження високого ідейно-морального ідеалу. Чернишевського приводить у неописану лють. Вони бачать у ньому й знущання над мистецтвом, і неповага до публіки, і аморальність, і цинізм, і, мабуть, навіть зародки всяких злочинів. І, звичайно, вони праві: роман знущається з їхньої естетики, руйнує їхня моральність, показує облудність їхньої цнотливості, не приховує свого презирства до своїх суддів
Але все це не становить і сотої частки гріхів роману; головне в тім, що він міг зробитися прапором ненависного їм напрямку, указати йому найближчі цілі й навколо них і для них зібрати все живе й молоде.
Читачі мої, зрозуміло, дуже добре розуміють, що у романі цьому немає нічого жахливого. У ньому, навпроти тога, відчувається скрізь присутність самої гарячої любові до людини; у ньому зібрані й піддані аналізу проблиски, що пробиваються, нових і кращих прагнень; у ньому автор дивиться вдалину з тою сознательною полнотою жагучої надії, який немає в наших публіцистів, романістів і всіх інших, як вони ще там називаються, наставників суспільства
Залишаючись вірним всім особливостям свого критичного таланта й проводячи у свій роман у свої теоретичні переконання, м. Чернишевський створив добуток найвищою мірою оригінальне й надзвичайно цікаве.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)