Проблеми честі і зради в повісті Івана Франка “Захар Беркут”
Зрада не раз завдавала горя і страждання нашим пращурам. Іван Франко все своє життя боровся проти зрадників українського народу. Створення образу зрадника в повісті “Захар Беркут” і зображення розправи народу над ним робило твір більш наближеним до сучасності, будило думку про визволення від іноземного поневолення. Письменник відтворив гострі конфлікти між феодалом Тугаром Вовком і тухольською громадою, показав могутність народу в боротьбі зі своїми гнобителями.
У творі образ Тугара Вовка наділений яскраво вираженими індивідуальними
Запідозривши боярина в невірності, князь Данило звелів йому поселитися в Тухольщині. Сам Тугар Вовк громаду всіляко утискав, намагався поневолити її. Громада, захищаючи свої інтереси, викликала самоправного феодала на громадський суд.
Щоб замести сліди своєї зради в боях на річці Калці 1224 року, коли він видав ворогам плани битви руських князів, боярин вбиває єдиного свідка цієї зради Митьку Вояка. Громада без вагань виносить вирок Тугарові, вчинок якого переконливо довів, що він зрадник.
У дні найтяжчих випробувань для народу Карпатської Русі Тугар Вовк вдруге стає зрадником. Разом
Зовсім по-іншому зображено Мирославу й молодого Беркута – Максима. На основі цих образів автор провів ідею єдності та палкого служіння народу. Обоє вони сміливі, мають сильний характер, патріоти, які служать своїм землякам і воюють проти зрадників.
Максим виявив себе безстрашним лицарем і вольовим начальником. На хвилювання Тугара Вовка, що забив ведмедя, Максим із прямотою сказав, що коли б звір тримався купи, то й зграя вовків йому була б нестрашна. Як і батько, хлопець бачить незламну силу в єдності людей.
Великий гнів і ненависть до зрадника виявив Максим під час збройного зіткнення тухольців із монголами, очоленими Тугаром. Героїчно бився Максим із ворогами. Його захоплюють у полон. Молодий Беркут обзиває Тугара зрадником, рабом Чінгісхана. Для юнака неволя гірше від смерті. Тугар Вовк радить напівмертвому хлопцеві перейти на службу до монголів, лише тоді він буде жити. Палкий патріот відповідає, що краще вмерти, ніж рятувати життя зрадою. Для нього рідний край, народ дорожчі за власне життя.
Мирослава – дочка боярина, яка перейшла на бік народу. З дитинства залишилась сиротою, виросла красивою та доброю дівчиною; була сміливою та запальною. Вона зуміла постояти за себе, захистити своє щастя, коли батько заборонив шлюб із Максимом. Вона бачить батькову несправедливість.
Мирослава благає батька не йти до ворога, не губити себе та її. Дівчина швидше може уявити себе мертвою, ніж зрадницею свого краю. Вона тікає з ворожого табору, переходить на бік тухольців, повідомляє про напад ворогів, навчає тухольців, як зробити катапульту.
Іван Франко вдало передав почуття молодих людей, палких патріотів своєї батьківщини. Рід Беркутів присвятив своє життя єдності й процвітанню народу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Мейозис »