Проблема вождя і народу в поемі «Мойсей»


Лебединою піснею великого Івана Франка, пройнятою високою патетикою почуттів, сповненою складних і глибоких роздумів поета про долю свого народу, про роль пророка і вождя, про своє життя і слово, посіяне в душах людей, стала поема «Мойсей».

Народе мій, засмучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздоріжжі,

Людським презирством, ніби струпом вкритий.

Це ж про нас, про пані народ і Україну віщує великий пророк. Він ставить перед нами болючі правдиві запитання:

Невже тобі лиш не судилось діло,

Що б виявило сил твоїх безмірність?

Такими самими гіркими й правдивими були слова Мойсея, коли він звертається до єврейського народу, що зневірився у своїх силах. Цей великий пророк погрожує і плаче, ненавидить і безмірно любить тих, хто виганяє його і геть.

Одвічна трагедія неприйняття і нерозуміння народом свого вождя. І серце його рветься від караючого грому проклять, моторошного жалю, від величезної невимовної любові до Ізраїлю.

О зраїлю! Якби ти знав,

Чого в серці тім повно!

Якби знав, як люблю я тебе!

Як люблю невимовно!

Ти мій рід, ти дитина моя,

Ти вся честь моя й слава…

Злий дух пустелі випробовує сили Мойсея, звинувачуючи його в тому, що вивів народ з рабства, щоб самому не бути рабом, а потім стати фараоном душ людських. Але совість пророка чиста, бо він справді слуга народний, «душа душі його».

Але

коли Мойсей на мить втрачає віру в правильність своїх вчинків, настає його смерть як вождя і Божа кара: нога Мойсея так і не ступить не землю Палестини, він тільки побачить її здалеку.

Але смерть його пробудить ті великі сили, що дрімали в душі народу. Втративши пророка, люди відчувають страшне духовне сирітство. Обіцяний народові край – то не «скарби землі», а «скарби духу», які з «нелюдів лінивих» створять «людей-герої в». І тепер з маси народної, породжений її духом, з’являється новий вождь Єгошуа, який і поведе народ по цьому шляху.

Так творив Франко могутній образ пророка. Народ постає в поемі як маса, як образ з єдиним лицем (за винятком Авірона та Датана). Смерть вождя стає початком руху вперед. Та хай світлим пророцтвом великого Каменяра завертаються наші роздуми над поемою «Мойсей»:

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народі вольнім колі,

Труснеш Кавказ, вбережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І лянеш, як хозяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Loading...



На життєвому шляху ми набуваємо.
Проблема вождя і народу в поемі «Мойсей»