Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі «Євшан-зілля»

Схожі твори:

1. Проблема історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Поему “Євшан-зілля” написав талановитий письменник Микола Вороний. Для його поезії характерні глибокі філософські роздуми, гаряче бажання щастя рідному народу. У поемі “Євшан-зілля” автор розкриває проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. На мою думку, це найголовніше, бо треба любити, поважати і ніколи не забувати рідний край. У своїй поемі М. Вороний звертається до людей, які […]...
2. “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії поетичної творчості. На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до “новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції”. Був він неповторним, завжди різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я. А головне – він перебував […]...
3. Проблема історичної пам’яті народу в поемі “Євшан-зілля” Тривалий час перебували у забутті ім’я і творчість Миколи Кіндратовича Вороного. Видатного майстра поетичного слова віднесли до розряду дрібнобуржуазних поетів і понад тридцять років не друкували його твори, а самого М. Вороного знищили у сталінських таборах. Але ім’я поета назавжди вписане в історію нової української літератури. М. Вороний своєю творчістю намагався вивести українську літературу на […]...
4. Проблема історичної пам’яті народу в поемі «Євшан – зілля» Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась у прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, […]...
5. Пишемо твір: Проблема історичної пам’яті в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” В давніх літописах наших Єсть одно оповідання… Я читаю ці рядки, і перед моїми очима постає Україна – зкривавлена, розбита. Я бачу її рятівників – гетьманів “батька” Богдана, Петра Дорошенка, які намагалися підняти її з руїн, але марно. Про історичну минувшину нашої країни є немало історичних дум, пісень. Драматичної історії торкнувся і Микола Вороний у […]...
6. Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів […]...
7. Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хо-; тів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша […]...
8. Проблеми історичної пам’яті народу в поемі «Євшан-зілля» Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не стала Україна країною без минулого і майбутнього. Як полум’яний патріот Вітчизни Микола Вороний – своєрідна, складна й суперечлива постать в […]...
9. Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного “Євшан-зілля”) І. Микола Вороний – творець поетичних шедеврів. (М. Вороний – неперевершений майстер слова, автор глибоко патріотичних творів. “Навіть за умов тотальних царських заборон і переслідувань українського слова, – слушно зауважує Г. Вервес, – Вороний створив… непересічні речі, які й зараз можемо сміливо віднести до його кращих надбань”.) ІІ. Святі почуття людини, оспівані у поемі “Євшан-зілля”. […]...
10. Твір на тему: “Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” На долю українського народу випало чимало горя і ніхто не може дати відповідь на питання: за що? За що український народ катували, засуджували до розстрілів, відправляли до таборів, морили голодом? Проте незважаючи на всі ці катування й поневіряння українці змогли зберегти свою історичну пам’ять. Микола Вороний казав, що все те зло, яке чинилось проти нас […]...
11. Тема збереження історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. Де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. Тільки тут радість буде справжньою, […]...
12. Дух непокори, дух свободи в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Про це святе почуття людини і йде мова в одному з найпатріотичніших творів – поемі М. Вороного “Євшан-зілля” (1899). В основу сюжету покладено легенду з літопису про сина половецького хана, якого взяв у полон з ясирем князь Володимир, оточивши “його почтом і розкошами догідно”. З часом юнак, кохаючись у розкошах, почав забувати рідний степ, а […]...
13. Євшан-зілля – символ рідного краю Поема Миколи Вороного «Євшан-зілля» розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь […]...
14. Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то […]...
15. Пишемо шкільний твір по поемі Вороного “Євшан-зілля” Хоч би про що писав Микола Вороний, завжди в його творах був присутній образ рідної землі. Для поета не було нічого святішого за страдницьку, підневільну Україну: вона снилася йому вночі, вона надавала снаги жити вдень. Але не міг більше Вороний бачити, як з неї знущаються і як вона сама дає з себе знущатися. І, маючи […]...
16. Твір за поемою «Євшан-зілля» Історична пам’ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі. Цю істину прекрасно розумів Микола Кіндратович Вороний – видатний діяч української культури, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ стст. Поезія М. Вороного глибоко патріотична. Вірш «Краю мій […]...
17. Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Евшан-зілля” Батьківщину не обирають, вона, як мати, завжди одна. Це наша Вітчизна сповнює душу дивними піснями, напоює чар-зіллям широких степів та буйних лісів, полонить цілющими пахощами рідної землі. І все це живе в нас змалечку, успадковане від далеких пращурів. Часом людина відривається від рідного коріння, мандрує в далекі світи, переймає чужі звичаї, заглушуючи в собі голос […]...
18. Якого роду ми діти? (за поемою «Євшан-зілля») Хто ми? Звідки? Якого роду діти? На ці питання віками шукали відповіді наші предки. Так вже склалося, що тернистим виявився шлях українського народу до усвідомлення своєї національної приналежності. Досі не всі сторінки власної історії знаємо, як належить. Ще не всі з нас повернулися серцем до своїх рідних національних витоків, ще не всі відчули символічний запах […]...
19. “Життя з думками про Україну…” (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, – Шлях у край свій повороту?! М. Вороний Журавлями розліталися по всьому світові українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Страшно навіть через століття ступати болючими […]...
20. Літописна основа сюжету поеми М. Вороного “Евшан-зілля” Микола Вороний – талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю. Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. […]...
21. Спалах любові до рідної землі за поемою Вороного “Євшан-зілля” Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка давала можливість не одному поколінню українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Не раз закликали митці не відриватися від рідної землі, не забувати, “яких батьків ми діти”. Здавна проблема збереження історичної пам’яті бентежила серця – про це свідчать старовинні […]...
22. Вірність Батьківщині (за поемою «Євшан-зілля») Багато є легенд українського народу: про історичне минуле, про славетні подвиги… І багато українських письменників також писали твори на цю тему. Наприклад, у Миколи Вороного є поема «Євшан-зілля». Це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у […]...
23. І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Дух непокори і свободи живе в серці тільки тієї людини, яка усвідомила себе сином рідної землі, рідного краю. І це найсвятіше почування “живить надію, певну віру в ідеали”. Про це святе почуття людини і йдеться в одному з найпатріотичніших творів […]...
24. Народна пам’ять, або Як написати твір за поемою Миколи Вороного “Євшан-зілля” Народився Микола Кіндратович Вороний у 1871 році на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область) в заможній сім’ї ремісників, що зберігала українські традиції. Батько походив із селян, був онуком кріпака, який свого часу зумів записатися до міщан. Зате мати була з роду відомих українських діячів культури, до яких належав Прокіп Кола-чинський, ректор Києво-Могилянської академії. Мати передала малому хлопцеві […]...
25. Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного “Євшан-зілля” В усі часи пеpедові уми людства були пеpеконані, що без минулого нема майбутнього. Це насампеpед стосується Укpаїни, яка пpойшла теpнистий шлях до своєї незалежності. Істоpія – це життєвий коpінь, на якому тpимається нація, наpод. “Яке коpіння, таке й насіння”, – твеpдить наpодна мудpість. Геніальний Шевченко в посланні “І меpтвим, і живим…” з болем у сеpці […]...
26. “Слово, що живить надію й певну віру в ідеали” (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Микола Вороний написав поему “Євшан-зілля” в останній рік XІX століття. Минуло понад сто років, а твір і досі залишається актуальним для українців. Задум написати поему з’явився у Миколи Вороного відразу ж після того, як він прочитав у давньоруському літописі історію про полоненого сина половецького хана, який жив у розкошах і майже забув рідний край. Давнє […]...
27. Уславлення вірності інтересам нації в казці “Хоробрі з Найхоробріших” Казка М. Магери “Хоробрі з Найхоробріших” розповідає про боротьбу українського народу за волю. Жив собі “народ волелюбний у мирі і злагоді, не хотів ні з ким воювати. Плекав своє “невмируще чудо-дерево Мову”. Охороняв це дерево Сивобородий – втілення мудрої старості. І коли напали на нашу землю загарбники, кращі сини – Хоробрі з Найхоробріших – вирішили […]...
28. Сила народу в єдності, згуртованості, відданості своїй Батьківщині (за повістю “Захар Беркут”) Від дорослих ми часто чуємо: “Гуртом і батька легше бити”. Дійсно, якщо разом, то легше все вийде. Є казка, у якій старий батько подав такий приклад: одну гілочку легко зломити, а пучечок важче. Це все до того, що єдність – це велика сила. Ось і у повісті І. Я. Франка “Захар Беркут” зображено, як єдність, […]...
29. Вірш В. Сосюри “Любіть Україну’ – гімн рідному краю Українська література щедра на таланти, на щирих і задушевних поетів. Серед них був і Володимир Сосюра, який любив рідну землю і народ, оспівував їх у своїх творах і залишив нам у спадок свій солов’їний голос. Але він не просто любив Україну – він боровся з її ворогами, захищав Батьківщину пером і багнетом. Із початком німецько-фашистської […]...
30. Ідея незламності народного духу, любові й відданості своїй Вітчизні в п’єсі “Ярослав Мудрий” Сонце котилося за Дніпрові кручі стомлене і припаде пилом за день. Яскраво виблискували під його останнім промінням бані Софії. Вони жадібно ловили і вбирали в себе ті промені. А коли сонце зайшло за зелені сади й сховалося на спочинок, вони ще довго виблискували. Немов продовжували справу сонця, відсвічували його теплим, щедрим вогнем. Давня Софія… Дивишся […]...
31. Розкриття проблеми громадянської відповідальності поводиря нації у поемі «Мойсей» Кожен народ має душу. Народна душа – це співці слова і духу народного. Одним із них є Іван Якович Франко. У поемі «Мойсей» він висвітлює проблему відносин між вождем і народом. Вождь і народ – це дві частини одного цілого. Якщо не буде першого – то не буде й другого, і навпаки. Вождь веде свій […]...
32. Якою я побачив рідну природу після прочитання віршів “Гей, рум’яні мої небокраї”, “Хто в рідному краї…” Серед натхненних співців краси нашої любої України невгасимим сяйвом палахкотить ім’я талановитого поета XX століття Володимира Сосюри. Через усю свою творчість проніс він любов до рідного краю, до Батьківщини. Володимира Сосюру люблять в Україні, вшановують на його батьківщині – Донеччині. Донбасівці завжди пишалися й пишаються тим, що Володимир Сосюра народився і виріс на Донеччині і […]...
33. Розкриття проблеми громадянської відповідальності поводиря нації у поемі Франка “Мойсей” Кожен народ має душу. Народна душа – це співці слова і духу народного. Одним із них є Іван Якович Франко. У поемі “Мойсей” він висвітлює проблему відносин між вождем і народом. Вождь і народ – це дві частини одного цілого. Якщо не буде першого – то не буде й другого, і навпаки. Вождь веде свій […]...
34. Утвердження незнищенності Києва як символу української нації у поемі «Неопалима купина» Поеми Максима Рильського «Слово про рідну матір», «Жага», «Неопалима купина» та збірники «За рідну землю», «Світла зброя», «Велика година» читаються як поетове зізнання у ніжній синовній любові до України, уславлення її історичного минулого. Поема «Неопалима купина» була написана 4 жовтня 1943 року, незадовго до визволення Києва від фашистських загарбників. Вже сама назва викликає уявлення про […]...
35. Утвердження незнищенності Києва як символу української нації в поемі Максима Рильського “Неопалима купина” Поема Максима Рильського “Неопалима купина”, написана 4 жовтня 1943 року, незадовго до визволення Києва, ввійшла до однойменної збірки, що побачила світ 1944 року. Це був час, коли народ піднявся в єдиному пориві, був охоплений однією метою – відстояти рідну землю, не дати ворогові поневолити Батьківщину. Поема “Неопалима купина”, як і всі поеми М. Рильського воєнного […]...
36. Микола Вороний – перший декларатор ідей і форм українського символізму Видатний письменник – новатор Микола Вороний у своїх поглядах неоднозначний. Талановитий, неординарний майстер слова, він в українську літературу приніс поетичні шедеври. Микола Вороний був і критиком, і перекладачем, і мистецтвознавцем. Саме він є одним з перших представників літературного напряму – символізму, бо його поезія – це надзвичайна музикальність, нові образи, нові мотиви. Вороний – справжній […]...
37. Показ нескореності українського народу в поемі «Прометей» Один із визначніших своїх творів Андрій Малишко назвав ім’ям героя старогрецької міфології. Прометей – це вічний символ незламності духу. На фронтах Великої Вітчизняної війни поет побачив багато таких нескорених людей і їм, а також невмирущому народові, присвятив свою поему Андрій Малишко. В образі простого юнака зі Смоленщини поет зображує тих людей, які героїчно захищали рідну […]...
38. Проблема вождя і народу в поемі «Мойсей» Лебединою піснею великого Івана Франка, пройнятою високою патетикою почуттів, сповненою складних і глибоких роздумів поета про долю свого народу, про роль пророка і вождя, про своє життя і слово, посіяне в душах людей, стала поема «Мойсей». Народе мій, засмучений, розбитий, Мов паралітик той на роздоріжжі, Людським презирством, ніби струпом вкритий. Це ж про нас, про […]...
39. Богдан Лепкий – пристрасний співець подільського краю Богдан Лепкий. Це відновлене ім’я у нашій літературі. Твори Богдана Лепкого довго були заборонені на Батьківщині. І тільки за наших часів, коли Україна ста­ла вільною і незатежною, твори письменника зазвучали на повний голос і на його Батьківщині. І вже ні в кого не виникає сумнівів у тому, що Богдан Лепкий – ви­датна постать в українській […]...
40. Проблема вождя і народу в поемі Івана Франка “Мойсей” Лебединою піснею великого Івана Франка, пройнятою високою патетикою почуттів, сповненою складних і глибоких роздумів поета про долю свого народу, про роль пророка і вождя, про своє життя і слово, посіяне в душах людей, стала поема “Мойсей”. Народе мій, засмучений, розбитий, Мов паралітик той на роздорожжу, Людським презирством, ніби струпом вкритий. Це ж про нас, про […]...