Приклади творів на тему опис з обрамленням
Росте береза під вікном (опис берези). Ми живемо в невеликій квартирі п’ятиповерхового будинку. Наші сусіди разом влаштували під вікнами будинку палісадник. З балкона нашої квартири (а ми мешкаємо на другому поверсі) я можу дотягнутися рукою до гілок берези. Вона росте в палісаднику в оточенні колючого аргуса. А восени берізці стає ве селіше, бо до неї підступають айстри і хризантеми. Коли святкували моє одинадцятиріччя, мама сказала, що берізка під нашими вікнами теж святкує, бо вона моя ровесниця. Вона розповіла: “Ми вирішили посадити
Я люблю спостерігати за березою. Вона красива в будь-яку пору року. Не випадково в народних піснях, віршах, легендах березу наділяли найрізноманітнішими епітетами. її називають стрункою, кучерявою, тонкою, білою, пухнастою. Моя берізка відповідає усім цим означенням. Кора стовбура біла, вона немовби сяє в темряві. Листя нагадують сердечки. Знизу вони опушені шовковистими волосинками.
ПеньоК-теремок (опис пенька). Цей пень з’явився на березі річки раптово. Серед старих верб його відразу й не помітиш. До недавнього часу тут росла стара розлога верба. її товстий стовбур одній людині не обхопити. Вона була такою старою, що, здавалося, обпиралася своїм гіллям на гладінь річки, щоб утримати рівновагу. А ось гілки на вершечку дерева вже посохли, були без листя і час від часу обламувалися. Одного разу величезна товста гілка з гуркотом, схожим на вибух, обломилася. Тоді прийшли робітники парку з бензопилою і спиляли стару вербу. З часом пень перетворився на справжній теремок, як у казці. На нього полюбляли сідати бабки. Широкий, він ще поширював пахощі деревних соків, принаджуючи до себе всіляких комах. мені сказав: “І чого ніс повісив? З будь-якого становища вихід завжди можи знайти. Розумієш, у нас вдома є лижі, не гірші за ці. Вони нам не потрібні. Мі брат, Олексій, пішов до армії, а коли повернеться, навряд чи бігатиме на ли жах – вони будуть на нього замалі. Він катався на них ще в нашому віці. Ходім до нас, забереш і нехай мати поверне їх. Та не переживай ти так! Сам зрозумій: ми з тобою друзі, а друг завжди допоможе!”
Кімната моєї бабусі (опис інтер’єру). Мені подобається бувати у моєї прабабці. Не тільки тому, що вона завжди готує до мого приходу щось смачненьке і дуже радіє мені. Входячи у її невелику скромну однокімнатну квартиру, я нібито потрапляю у давнину. Дива починаються у передпокої. Відразу з порога я бачу своє відображення в старовинному трюмо. Воно майже досягає стелі. Правда, в деяких місцях свічадо потемніло, проте це не применшує його цінності. У нього різьблені ніжки, широкий столик. Він покритий вишитою білосніжною накрохмаленою серветкою, яку вишивала сама прабабуся. На ній акуратно розташувалися у красивій вазі щітка для волосся, різні пилочки, щипчики та інше косметичне приладдя. Тут стоять подаровані мною парфуми. Правда, вона чомусь рідко користується ними. А ось губних помад у неї декілька відтінків. Тюбики також стоять на трюмо. Прабабця ніколи не вийде на вулицю, не підфарбувавши губи. А ось і прабабчина кімната. Скільки разів батьки пропонували їй замінити її меблі на сучасні! Але вона не хоче розлучатися з жодною річчю. Ось хоч би з цим буфетом. Наче він зроблений на початку минулого століття. Громіздкий, пузатий, але очей не відвести від безлічі дверцят, різьблених, з випуклим художнім склом. Це жовтувате скло наче чарівне. Воно збільшує чашки, келихи, вазочки. Так і тягне відчинити одну з цих дверцят, щоб потрапити у чарівну казку. Дерево буфета старе, покрите темним лаком, який від часу потьмянішав. Від буфета навіть повіває давниною.
Посеред кімнати – дубовий старовинний стіл. Він квадратовий, а столішни-ця викладена мозаїкою з елементів, зроблених із дерев різних порід. Стіл спирається на масивні ніжки. Проміж них – дерев’яні поперечки. Коли я була зовсім маленькою, я полюбляла на них сидіти. А ще у прабабці є диван. Як же не присісти на прохолодну шкіру старого дивана! У нього висока спинка із дзеркалом, полички, на яких стоять кумедні порцелянові слоники. По боках дивана – товсті шкіряні валики. Вони замінюють подушки. Я не стану описувати ані етажерку з книжками, яка стоїть між диваном і буфетом, ані шифоньєр, що розмістився у правому кутку кімнати, між вхідними дверима і простінком. А ось телевізор у прабабці сучасний. Від цього подарунка моїх батьків вона не відмовилася.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)