Твір на тему: “Осмислення сутності людського буття в повісті Ольги Кобилянської “Земля”

Споконвіку буття українського народу було пов’язане з землею. Земля – основне джерело, яке забезпечує існування. Постійна праця на ній формувала й риси характеру людини, формувала, зрештою, українську ментальність. Матір’ю, святою називають землю українські селяни.

Взаємини людини й землі, людини й природи завжди були в центрі уваги українських письменників. Не обійшла увагою цю тему й Ольга Кобилянська, оскільки бачила в селянстві, його моральних ідеалах основу національного життя й запоруку майбутнього. Повість “Земля”

Кобилянської стала знаменним явищем в українській літературі.

Письменниці вдалося проникнути в українську душу, осягнути її глибини, зробити всеохоплюючий аналіз життя буковинського села.

Події повісті охоплюють кілька років. Потік часу пливе за своїми споконвічними законами. Міняються пори року, народжуються й помирають люди, змінюються вигляд села й доля його мешканців. Та найбільшим і незмінним скарбом залишаються земля й праця.

Праця для народу – не тільки вимушена необхідність. Осмислюючи сутність народного світогляду, письменниця доходить висновку, що праця – внутрішня потреба людини,

яка забезпечує повноту морального, духовного буття. Івоніка з Марійкою матеріально забезпечили своїх дітей, та праці не залишають.

Земля – володарка селянина від його народження аж до смерті. Вона – наче жива істота. Івоніка розуміє землю, мов себе самого. Сотні поколінь приносять жертву землі: працю й піт, силу й думку, душу й тіло. І жертви ті нескінченні, як саме життя. Селянин, підкоряючись всевладній волі землі, йде на її поклик, бо любить понад усе.

Але свята земля може стати ненавистю й прокляттям. Вона ділить селян на заможних і бідних. Від землі залежить особисте щастя людей. Ця істина проводиться в творі на прикладі кількох людських доль. Михайло ніяк не наважується сказати про свій намір одружитися, бо Анна, хоча й вродлива, чесна, працьовита, але бідна наймичка. Конфлікт старого Івоніки з Савою виникає не тільки через гріховне кохання з своячкою, а й через її бідність. Дилему – або земля, або Рахіра – Сава вирішує злочинно, вбивши свого брата. Марійка Федорчук проймається ненавистю до свого молодшого сина, позбавляє себе єдиної втіхи й радості, вигнавши Анну з дитиною, своїм рідним онуком, із хати. І всьому причина – земля.

Селянська психологія, що зумовлена життям, майновими інтересами, освячена багатовіковими традиціями та звичаями, розкрита в повісті багатогранно й глибоко.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір на тему: “Осмислення сутності людського буття в повісті Ольги Кобилянської “Земля”