“Поет до кістки наш, народний” (За поезію М. Рильського)
Максим Рильський… Ця людина так багато зробила для розвитку вітчизняної літератури, що не треба навіть перелічувати його досягнень: Максим Тадейович був громадським діячем, ученим, перекладачем і, звичайно ж, поетом. Завдяки цій людині українська поезія набула своєї сучасної гнучкості й синтаксичного багатства. Дехто вже за часів незалежності зухвало натякав про “толерантність” Рильського до радянської влади. Так, у поета були “заказні” вірші, але нікуди від цього було подітися. Проте Максим Рильський ніколи не був зрадником
Поезія “Яблука доспіли…” є прикладом високої поетичної майстерності Максима Рильського. У цьому творі вражає досконалість художніх образів і деталей: “у серці щось тремтить і грає”, “гілка золота”. Автор майстерно, мазок за мазком змальовує картину ранньої осені. Настрій ліричного героя відповідає картинам осінньої природи: надійшов час прощатися з коханою, і це дуже сумно, але ж “вміє розставатись той, хто вмів любить”.
Вірш “Шопен”, який уміщено в збірку
Шопена вальс… Ну хто не грав його
І хто не слухав? На чиїх устах
Не виникала усмішка примхлива,
В чиїх очах не заблищала іскра
Напівкохання чи напівжурби?
Музика Шопена викликає в поета образ гонитви зимовим шляхом, яка народжує відчуття щастя. Це своєрідний сон, навіяний Рильському примхливими й гармонійними звуками Шопенового вальсу: “Це щастя! Це любов! Це безнадія!” Дійсно чудова та музика, яка владна навіяти такі прекрасні образи! Ліричний герой любить цей красивий сон, де в одне сплелися вальс, кохання, поспіх бажання й жага насолоди.
Більш сучасно звучить вірш під назвою “Діалог”. Звернімо увагу на те, що вірш має епіграф: “Навіяний дискусією про мистецтво в “Комсомольской правде””. Отже, це продовження суперечки “фізиків” і “ліриків”. У “Діалозі” беруть участь два голоси – носії двох протилежних точок зору. Максим Рильський зазначає, що “у часи космічної ракети, кібернетики та інших див” дехто радить забути про солов’їв, як про щось несучасне. Звичайно, зараз точка зору, згідно якій “хто мотор полагодити вміє, вартий більше, ніж знавець картин”, безнадійно застаріла. Проте перемога другого голосу ще не є незаперечною.
Одним з кращих творів Максима Рильського є відомий вірш “Троянди й виноград”. Чудові рядки цієї поезії є своєрідним підсумком творчого досвіду Рильського. Люди повертаються з роботи й поспішають до квітів своєї душі – у кого це троянди, у кого виноград, але для всіх поєднання красивого й корисного є бажаною метою. І добре, що прекрасне не заважає існуванню корисного й навпаки:
Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику палку, що ніжно серце тисне.
У щастя людського два рівних є крила.
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Цікаво перечитати ці рядки, написані досить давно, у нашому сьогоденні: троянди й виноград, виплекані Максимом Рильським, ваблять і чарують нас. Кращого символу для натхненної праці українців годі й відшукати.
Величезну увагу поет приділяв проблемі розвитку української мови. Його вірш “Українська мова” вражає досконалістю вираження вистражданих поетом глибоких думок, кожна з яких є афоризмом: “Як парость виноградної лози, плекайте мову”, “Не бійтесь заглядати у словник”, і дивно, тут відчувається відлуння поезії “Троянди й виноград”: мова – виноградна лоза, проте, красивою чи корисного перш за все вона має бути?
Діалог з вічністю, шум океану – такою осягнув урфаїнську мову Максим Рильський. Поет зрозумів найглибші й найтривкіші закони будови людської душі, людського суспільства й людської мови. Він зумів передати нам часточку своїх відчуттів, і за це ми щиро вдячні поетові.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)