Підтримайте або спростуйте думку: “Роби радість іншим! І ти побачиш, що радість радує” (К. Фішер)
Я повністю згодна з твердженням К. Фішера: “Роби радість іншим! І ти побачиш, що радість радує”. І далі спробую пояснити, що саме дає мені підстави підтримати його позицію.
Для цього передусім хотіла б з’ясувати, що ж означає “дарувати радість іншим”. Чи можна назвати “даруванням радості” звичайну допомогу в буденних справах? Здається, ні. Тоді виникає питання: коли ж ми даруємо радість? Як на мене, ми робимо це тоді, коли вносимо в буденне життя нотки незвичайності, світла. Тоді радістю стає паперовий журавлик на дитячій
У реальному житті теж завжди існують люди, готові поділитися радістю з іншими. Даруючи її навколишньому світу, вони й самі отримують натомість
І мене надзвичайно тішить той факт, що таких людей чимало на нашому білому світі. Вони є. Вони живуть поряд із нами. Ось, наприклад, у мене є одна знайома, яку всі звуть Лереїна, хоча за паспортом вона Валерія. Вона справжнісінька “фабрика радості”! Найчастіше її можна зустріти на дитячих майданчиках, де вона грає з малечею. Що, скажіть на милість, так приваблює шістнадцятирічну дівчину там? Не встигну огледітися, а вона то метеликів ловить, то якомусь малюку витирає збите коліно, когось заспокоює, комусь дає пораду. І весь цей світ вдячний їй! Ця вдячність не вимірюється грошима чи статками. Ні! Подякою світу за подаровану йому радість для неї стає та ж радість, яка знову й знову з’являється в серці казкової феї Лереїни.
Я теж люблю дарувати людям відчуття, хоча б миттєве, радості, бо я – людина – веселка, людина – свято. Говорю для інших, живу для інших, усміхаюся до зовсім не знайомих мені людей. І з того моя душа наповнюється радістю…
Отже, радість, щастя навколо з’являються тоді, коли ми самі намагаємося “просто так” дарувати свою усмішку, свій літній настрій і добро тим, хто живе поряд із нами. За нашу добру волю у справі “дарування радості” навколишній світ нам віддячує тією ж монетою – радістю й теплом, які нас дійсно радують. Отож, завершуючи, хочу закликати себе й вас: даруймо радість іншим, вона ж бо повернеться до нас у стократ.