Переказ повести Очарований мандрівник Лєскова Н. С
План переказу 1. Зустріч подорожан. Іван Северьянич починає оповідання про своє життя. 2. Флягин довідається своє майбутнє 3. Він тікає з будинку й попадає в няньки до дочки одного пана. 4. Іван Северьянич виявляється на торгах коней, а потім у Ринь-Пісках у полоні в татар. 5. Звільнення з полону й повернення в рідне місто 6. Исскуство звертання з конями допомагає героєві влаштується в князя.
7. Знайомство Флягина із циганкой Грушенькой. 8. Швидкоплинна любов князя кгрушеньке. Він хоче позбутися від циганки.
9. Смерть Грушеньки. 10. Служба героя
11. Життя Івана Северьянича в монастирі. 12.
Герой відкриває в собі дарунок пророцтва. Переказ Розділ 1 На Ладожском озері по дорозі на острів Валаам на кораблі зустрічаються трохи подорожан Один з них, одягнений у послушничий підрясник і по виду “типовий богатир” – пан Флягин Іван Северьянич. Він поступово втягується в розмову пасажирів про самогубців і по проханнях супутників починає оповідання про своє життя: маючи Божий дарунок до приручення коней, все життя “гинув і ніяк не міг загинути”. Глави 2, 3 Іван Северьянич продовжує оповідання.
Відбувався він з
Це бешкетництво довело до лиха: один раз, вертаючись із міста, він ненавмисно вбиває ударом батога заснулого на возі ченця. Наступною ніччю чернець є йому в сні й корить за позбавлення життя без покаяння Потім він відкриває, що Іван – син, “обіцяний Богові”. “А от, – говорить, тобі знамення, що будеш ти багато разів гинути й жодного разу не загинеш, поки прийде твоя теперішня “погибель”, і ти тоді згадаєш материно обіцянку за тебе й підеш у ченці”.
Незабаром Іван з хазяями відправляється у Воронеж і по дорозі рятує їх від загибелі в страшній прірві, і впадає в милість. Після повернення в маєток через якийсь час Голован заводить під дахом голубів Потім виявляє, що хазяйська кішка тягає пташенят, він неї ловить і відрубує їй кінчик хвоста. На кару за це його жорстоко порють, а потім відсилають в “аглицкий сад для доріжки молотком камінчики бити”. Останнє покарання “домучило” Голована й він вирішує покінчити із собою. Від цієї долі його рятує циган, що обрізає приготовлену для смерті мотузку й умовляє Івана бігти з ним, прихопивши із собою коней.
Розділ 4 Але, продавши коней, вони не зійшлися при поділі грошей і розсталися. Голован віддає чиновникові свій карбованець і срібний хрест і одержує відпускний вид (свідчення), що він вільна людина, і відправляється по мирі. Незабаром, намагаючись найнятися на роботу, він попадає до одного пана, якому й розповідає свою історію, і той починає його шантажувати: або він все розповість владі, або Голован іде служити “нянькою” до його маленької дочки Цей пан, поляк, переконує Івана фразою: “Адже ти російська людина?
Російська людина з усім упорається”. Головану доводиться погодитися. Про матір дівчинки, немовляти, воно нічого не знає, з дітьми звертатися не вміє. Йому доводиться годувати її козячим молоком.
Поступово Іван учиться доглядати за дитиною, навіть лікувати його. Так він непомітно привязивается до дівчинки. Якось, коли він гуляв з нею в ріки, до них підійшла жінка, оказавшаяся матір’ю дівчинки.
Вона благала Івана Северьянича віддати їй дитини, пропонувала йому грошей, але він був невблаганний і навіть побився з нинішнім чоловіком барині, офіцером-уланом. Розділ 5 Раптом Голован бачить що наближається розгніваного хазяїна, йому стає жаль жінку, він віддає дитину матері й біжить разом з ними. В іншому місті офіцер незабаром відсилає безпаспортного Голована ладь, і він іде в степ, де попадає на татарські торги коней Хан Джангар продає своїх коней, а татари призначають ціни й борються за коней: сідають друг напроти друга й стібають один одного батогами.
Розділ 6 Коли на продаж виставляють нового красеня коня, Голован не стримується й, виступаючи за один з ремонтерів, засікає татарина до смерті. “Татарва – ті нічого: ну, убив і вбив – на те були такі кондиції, тому що й він міг мене засікти, але свої, наші росіяни, навіть прикро як цього не розуміють, і взъелись”. Іншими словами хотіли передати його за вбивство в поліцію, але він утік від жандармів у самі Риньпески. Тут він попадає до татар, які, щоб він не втік, “подщетинивают” йому ноги.
Голован служить у татар лікарем, пересувається на превелику силу й мріє про повернення на батьківщину. Глава 7 У татар Голован живе вже кілька років, у нього вже кілька дружин і дітей “Наташ” і “Колек”, яких він жалує, але зізнається, що полюбити їх не смог, “за своїх дітей не почитав”, тому як вони “нехрещені”. Він усе більше тужить за батьківщиною: “Ах, пани, як це все з дитинства пам’ятне життя піде пригадуватися, і понапре на душу, що де ти пропадаєш, від усього цього счастия відлучений і стільки років на дусі не був, і живеш невінчаний і вмреш невідспіваний, і охопить тебе туга, і… дочекаєшся ночі, виповзеш потихеньку за ставку, щоб ні дружини, ні діти й ніхто б тебе з поганих не видал, і почнеш молитися… і молишся… так молишся, що навіть сніг інду під коліньми протане й де сльози падали – ранком травичку побачиш”.
Глава 8 Коли Іван Северьянич уже зовсім отчаялся потрапити додому, у степ приходять російські місіонери “свою віру уставляти”. Він просить їх заплатити за нього викуп, але вони відмовляються, затверджуючи, що перед Богом “усі рівні й однаково”. Через деякий час одного з них убивають, Голован ховає його по православному звичаї.
Слухачам він пояснює, що “азіата у віру приводити треба зі страхом”, тому як вони “смирного Бога без погрози нізащо не вважать”. Глава 9 Якось до татар приходять із Хіви два чоловіки коней закуповувати, щоб “війну робити”. У надії залякати татар вони демонструють могутність свого вогненного бога Талафи. Але Голован виявляє ящик з феєрверком, сам представляється Талафой, лякає татар, обертає їх у християнську віру й, знайшовши в ящиках “їдку землю”, виліковує ноги й збігає. У степу Іван Северьянич зустрічає чувашина, але відмовляється з ним іти, тому як той одночасно почитає й мордовського Керемети, і російського Миколи Чудотворця.
На його шляху попадаються й росіяни, вони хрестяться й п’ють Горелку, але проганяють безпаспортного Івана Северьянича. В Астрахані мандрівник попадає в острог, звідки його доставляють у рідне місто. Батько Ілля відлучає його на три роки від дієприкметника, але богомольним граф, що зробився, відпускає його “на оброк”. Глава 10 Голован улаштовується по кінській частині. Він допомагає мужикам вибирати гарних коней, про нього йде слава як про чарівника, і кожний вимагає розповісти “секрет”.
Один князь бере його до себе на посаду конесера. Іван Северьянич купує для князя коней, але періодично в нього трапляються п’яні “виходи”, перед якими він віддає князеві на схоронність всі гроші. Глава 11 Один раз, коли князь продає прекрасного коня Дидону, Іван Северьянич сильно засмучується, “робить вихід”, але цього разу залишає гроші при собі. Він молиться в церкві й відправляється в трактир, звідки його виганяють, коли він, напившись, починає сперечатися з ” препустейши-порожнім” людиною, що затверджувала, що п’є він, тому як “добровільно на себе слабість взяв”, щоб іншим легше було, і кинути пити йому християнські почуття не дозволяють. Їх виганяють із трактиру.
Глава 12 Новий знайомий накладає на Івана Северьянича “магнетизм” для звільнення від “старанного пияцтва”, і для цього надзвичайно його напуває. Уночі, коли вони йдуть по вулиці, ця людина приводить Івана Северьянича до іншого трактиру. Глава 13 Іван Северьянич чує прекрасний спів і заходить у трактир, де витрачає всі гроші на прекрасну співуху циганку Грушеньку: “навіть не можна її описати як жінку, а точно начебто як яскрава змія, на хвості рухає й вся станом гнеться, а із чорних очей так і палить вогнем. Цікава фігура!
” “Так я й посатанів, і весь розум у мене відняло”. Глава 14 Наступного дня, повинившись князеві, він довідається, що хазяїн і сам за Грушеньку полсотни тисяч віддав, викупив її з табору й оселив у своєму заміському маєтку. І князя звела з розуму Грушенька: “От те-те мені тепер і солодко, що я для неї все моє життя перевернув: і у відставку вийшов, і маєток заклав, і із цього часу стану отут жити, людини не бачачи, а тільки все буду однієї їй в особу дивитися”. Глава 15 Іван Северьянич розповідає історію свого хазяїна й Груни. Через якийсь час князеві набридає “любовне слово”, від “смарагдів яхонтових” у сон хилить, до того ж кінчаються всі гроші.
Грушенька почуває охолодження князя, неї мучить ревнощі. Іван Северьянич “став від цього часу до неї запросто вхожий: коли князя ні, усякий день два рази на день ходив до неї у флігель чай пити і як міг її розважав”. Глава 16 Один раз, відправившись у місто, Іван Северьянич підслухує розмову князя з колишньою коханкою Євгенією Семенівною й довідається, що його хазяїн збирається женитися, а нещасну й щиро полюбила його Грушеньку хоче видати заміж за Івана Северьянича.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)