Основні мотиви поезії Тютчева

Тютчев – один із найбільш відомих поетів ХІХ століття. Його поезія відрізняється особливою філософською спрямованістю, переосмисленням тих символів і мотивів, котрі були властиві російській, та й світовій поезії того періоду.

Один з основних мотивів поезії Тютчева – крихкість, примарність, оманливість буття. Примарне в розумінні поета – минуле, те, чого вже немає. Але і сьогоднішнє буття, оскільки воно безперервно рухається, теж лише примара. Символом примарності життя у Тютчева виступає веселка. Вона прекрасна, однак є лише видінням.

Різко висловлене це відчуття у вірші «День і ніч», де весь зовнішній світ усвідомлюється як примарний покрив, накинутий над безоднею.

Тютчеву не чужа й характерна для романтичної філософії поезії містична тема «прозріння», «вищого пізнання» в акті злиття людської душі з «душею світу» (вірш «Проблиск», «Видіння»). Для цієї теми характерне протиставлення дня як «зовнішнього шуму» і нічного усамітнення як шляху до «справжнього» пізнання. Є у Тютчева й інший образ, пов’язаний з цією темою, – образ підземних вод, глибинних джерел.

Тютчев – автор чудових віршів про природу. Вона є основним об’єктом

художніх переживань поета. Явища природи, що потрапляють у поле його зору, не різноманітні і сприйняті не деталізовано. Цим Тютчев відрізняється від Некрасова і Фета. Поет прагне не до виявлення неповторного розмаїття якоїсь певної картини природи, а до передачі емоцій, що їх збуджує природа. Поетичну думку Тютчева викликають насамперед явища загального характеру: світло й темрява, тепло і холод, шум і безмовність. Традиції цієї лінії тютчевської лірики лежать у поезії Батюшкова і Жуковського.

Однак поезія Тютчева – це поезія контрастів. Світлому світові гармонійної насолоди природою протиставляється похмурий світ холоду, пітьми. Образи природи, пов’язані зі стійкими емоційними комплексами, визначають і образну систему любовної лірики Тютчева. Через усю його творчість проходить протиставлення тихого розквіту кохання бурхливому розпалу пристрастей. Саме образи полум’я переважають у поета в передачі любовних пристрастей.

Таким чином, присутність у поезії Тютчева філософії романтизму, ідеалізму, переддекадентські мотиви, ухил до імпресіоналізму дає підстави вважати Тютчева певною мірою попередником символістів у російській поезії.

Те, що у Тютчева було лише тенденцією, для символістів стало основним принципом творчості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Основні мотиви поезії Тютчева