Людина і природа в поезії Тютчева

З поезією Федора Івановича Тютчева у кожного покоління читачів пов’язані свої спогади. Але я не знаю людини, якій була б не знайома ця лірика. В дитинстві ми читаємо вірш:

Зима не даром злиться,

Прошла ее пора –

Весна в окно стучится

И гонит со двора…

А згодом нас ваблять інші тютчевські рядки:

О, как убийственно мы любим,

Как в буйной слепоте страстей Мы то всего вернее губим,

Что сердцу нашему милей!

І тут ми бачимо іншого Тютчева – виразника людських почуттів і співця природи, лірика, мислителя, чий талант спрямований на оспівування високої краси і духовності.

Від самого початку своєї творчості Федір Тютчев визначився як представник філософської поезії, в якій осмислюється життя всесвіту і таїнство буття. Порівняно з вічним оновленням природи людина є «злак земной»:

Смотри, как на речном просторе,

По склону вновь оживших вод,

Во вссобьемлющее море

За льдиной льдина вслед плывет.

Щоб показати складний світ людської душі, поет часто використовує образи природи: сонце, голубе небо, дерева, веселку, всеосяжний океан.

У своїх поезіях автор неначе порівнює стан людської душі і природи, стежить за кожним порухом внутрішнього життя, биття сердець – природи і людини.

Лірика Ф. І. Тютчева – надзвичайне поєднання зримих прикмет зовнішнього світу і того суб’єктивного враження, яке справляє на поета світ:

Есть в осени первоначальной

Короткая, но дивная пора –

Весь день стоит как бы хрустальный,

И лучезарны вечера…

Прихід весни поет вбачає у першому зазеленілому листочкові, розпал серпня відчуває у медовому подихові гречки. Тютчев умів не просто передати красу навколишнього світу, а й дати змогу читачеві відчути цю красу. Мова звуків була близькою і зрозумілою поетові:

Певучесть есть в людских волнах,

Гармония в стихийнмх спорах,

И стройный мусикийский шорох

Струится в зыбких камышах.

Ці рядки є своєрідним відображенням не лише зовнішнього боку природних явищ, а і єства людини, її відчуттів.

Лірика Федора Івановича Тютчева допомагає побачити зовнішній світ очима художника, де пейзажі, написані з натури, містять у собі і думку, і почуття, і настрій, і роздуми.






Твір романтика в житті людини.
Людина і природа в поезії Тютчева