Твір на тему: “Композиція оповідання М. Шолохова “Доля людини”

Композиція оповідання М. Шолохова “Доля людини” достатньо проста, але в той же час весь твір пронизаний глибокими переживаннями та іншими людськими почуттями, дуже яскраво і реально зображеними письменником. Головний герой оповідання – Андрій Соколов. Цій людині нелегко довелося в житті, яке припало на роки Великої Вітчизняної війни. Андрій пішов на фронт і через деякий час потрапив в полон з нелюдськими умовами існування, хоча у нього був вибір, він міг би забезпечити собі стерпне життя, погодившись доносити на своїх товаришів.

Одного

разу на роботах Андрій Соколов необережно висловився про німців. Його вислів не можна назвати реплікою, кинутою на адресу ворога, це був крик душі: “Навіть одного квадратного метра цих кам’яних плит багато для могили кожного з нас”.

Заслуженою нагородою з’явилася можливість побачити сім’ю. Але, приїхавши додому, Андрій Соколов дізнається, що сім’я його загинула, а на місці, де стояв рідний дім – глибока яма, що поросла бур’яном. Син Андрія загинув в останні дні війни, коли до довгоочікуваної перемоги було рукою подати.

Голос автора допомагає нам осмислити людське життя як явище

цілої епохи, побачити в ній загальнолюдський зміст і сенс. Але в оповіданні М. Шолохова пролунав ще один голос – дзвінкий, чистий дитячий голосок, який, здавалося, не відав повної міри всіх бід і нещасть, що випадають на людську долю. З’явившись на початку розповіді безтурботно і дзвінко, він піде потім, цей хлопчик, щоб у фінальних сценах стати безпосереднім учасником, дійовою особою високої людської трагедії.

Все, що залишилося в житті Соколова – спогади про сім’ю і нескінченна дорога. Але життя не може складатися з одних чорних смуг. Доля Андрія Соколова звела його з хлопчиком років шести, таким же самотнім, як і він сам. Нікому не потрібен був замурзаний хлопчина Ванятка. Тільки Андрій Соколов пошкодував сироту, усиновив Ванюшу, віддав йому всю нерозтрачену батьківську любов.

Це був подвиг, подвиг не тільки в моральному сенсі цього слова, але і в життєвому. Відношення Андрія Соколова до дитинства, до Ванюші, гуманізм головного героя здобули велику перемогу. Вони перемогли антилюдяність фашизму, перемогли руйнування, втрати і людське горе.

М. Шолохов акцентує увагу читача не лише на епізоді зустрічі Андрія Соколова з сиротою Ванею. Дуже колоритною також є сцена в церкві. Німці розстріляли людину тільки через те, що вона попросилася вийти на вулицю, щоб не осквернити Божий храм. У тій же церкві Андрій Соколов вбиває людину. Соколов вбив боягуза, який готовий був зрадити свого командира.

Скільки всього у своєму житті витерпів Андрій Соколов, але не озлобився на долю, на людей, залишився людиною з доброю душею, чуйним серцем, здатним любити і співчувати. Стійкість, чіпкість у боротьбі за життя, дух відваги і товариства – ці якості не тільки залишилися незмінними в характері Андрія Соколова, але й примножилися.

М. Шолохов в оповіданні “Доля людини” вчить гуманізму. Це поняття ніяк не можна перетворювати на звичайне слово. Адже навіть найвитонченіші критики, розмірковуючи на тему гуманізму в оповіданні “Доля людини”, кажуть про великий моральний подвиг. Приєднуючись до думки критиків, хочеться додати лише одне: потрібно бути справжньою людиною, щоб зуміти винести все горе, сльози, розставання, смерть рідних, біль принижень і образ, та при цьому не стати після звіром з хижим поглядом і вічно озлобленої душею, а залишитися справжньою людиною з великої літери.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір на тему: “Композиція оповідання М. Шолохова “Доля людини”