Твір за романом Джонатана Свіфта “Мандри Гуллівєра”. Свіфт прожив довге і насичене подіями життя. З великою пошаною і любов’ю ставився до нього простий ірландський люд, який справедливо вважаз Свіфта своїм вірним і захисником. Спілкування з бідними селянами та ремісни-і ками, захист їхніх інтересів дозволили письменникові зро-ї зуміти, що народ – творець історії. У своєму романі “Манд-| ри Гуллівєра” автор сатирично зобразив життя, що його; оточувало, і в алегоричній формі розповів про сучасну йому Англію. Письменник показує,
Маленькі розміри відкритого Гуллівером світу покликані продемонструвати ницість і безглуздя державних установ Ліліпутії. А оскільки Ліліпутія – це Англія, то зрозуміло, що
Герой роману Гуллівер, потрапивши до держави ліліпутів, одразу ж капітулює перед тубільцями: розмовляє покірним тоном, покірно входить в нове помешкання, дозволяє закути себе в ланцюги, плазує перед імператором. Проте будь-яка влада не є справедливою, і ліліпутське правосуддя звинувачує Гуллівєра у зраді, виносячи йому вирок – позбавити зору. Герой тікає, але сам дивується своєму вчинкові.
Письменник зауважує, що людина, яка підкоряється середовищу, перетворюється на духовного ліліпута, навіть і тоді, коли вона талановита. Помандрувавши по всіх усю-дах, Гуллівер приходить до висновку, що найвизначніші герої людства – це борці проти тиранії. “З найбільшим задоволенням зупиняв я свої очі на людях, що нищили тиранів і узурпаторів, і на тих, хто визволяв пригнічені й покривджені народи”. Суворо критикуючи пороки правлячих класів, Свіфт не бачив тієї сили, яка б могла змести насилля й зло, що панували в світі. Але великий письменник бачив зубожіння рідної Ірландії, багатої раніше країни, і вірив в простолюд, його чесність та розум.
Чи приносить золото щастя.
Ліліпутія – Англія крізь зменшувальне скло