Образи Онєгіна й Ленского у романі О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін”
1. Що об’єднало Онєгіна й Ленского? 2. Розходження між цими персонажами. 3. Дуель між приятелями. У рядках, винесених в епіграф, А. З. Пушкін характеризує героїв свого роману “Євгеній Онєгін” як абсолютні протилежності. Чи не так це?
Тільки чи від нудьги зав’язалася дружба між цими людьми? Адже Онєгін чомусь не прагнув до спілкування з іншими сусідами, а їхав з будинку, тільки-но зачувши “їх домашни мерзни”. Виходить, до пори до часу Онєгіну й Ленскому було цікаво спілкуватися один з одним, було щось, що їх поєднувало, крім нудьги
По-перше, обоє ці чоловік були представниками однієї й тої соціальної групи: вони – дворяни, поміщики. По-друге, незважаючи на різницю у віці, обоє молоді По-третє – це, мабуть, варто розглядати як одну з основних причин їхнього зближення. Рівень їхньої культури й освіченості вище, ніж в інших сусідів, що ведуть розмови “про дощ, про льон, про скотарню”. Про пізнання Онєгіна в різних сферах Пушкін пише з легкою іронією (“Ми все вчилися потроху…”). Утворення головний герой роману одержав досить поверхневе, але в той же час воно торкнулося
Зрозуміло, Онєгін превосходно володіє французькою мовою, у нього витончені манери, він здатний підтримувати невимушена розмова в суспільстві. Крім того, небагато знає латинь, читав праці вчених-економістів Про пізнання Ленского Пушкін докладно не поширюється, згадавши лише, що цей юнак недавно вчився в Геттингенском університеті в Німеччині. Ленский цікавиться філософією (“шанувальник Канта”) і літературою, більше того, він поет.
Тут уже потрібно перейти до розходжень між Ленским і Онєгіним: Онєгін далекий поезії, він не має “високої пристрасті” “для звуків життя не щадити”. Однак певний інтерес до літератури в Онєгіна теж був: серед його настільних книг Пушкін відзначає твору Байрона, модного в той час поета, одного з основоположників традицій романтизму. Що ж стосується Ленского, те весь його вигляд свідчить про те, що він жваво сприйняв ідеї цього літературного напрямку: Він з Німеччини мрячної Привіз ученості плоди: Вільнолюбні мрії, Дух палкий і досить дивний, Завжди захоплену мовлення И кучері чорні до плечей. Але якщо зовнішність Ленского перебуває в гармонії з його внутрішнім миром, є його відбиттям, те вилощена зовнішність Онєгіна прикриває його нудьгу й розчарування у всім і вся. Турбота про свою зовнішність віднімає в Онєгіна чимало часу: наприклад, Пушкін з легкою іронією пише про те, як його герой полірує нігті Велика увага письменник приділяє тому, як розвивалася дружба між його героями.
Ленский знайшов в Онєгіні поблажливого й терплячого слухача, що один із всіх сусідів “міг оцінити його дарунки”. Їм обом не цікаві повсякденні бесіди сільських поміщиків про побутові проблеми. Вони воліють обговорювати Плоди наук, добро й зло, И забобони вікові, И таємниці труни фатальні…
Але, звичайно, однієї з головних тем, обговорюваних двома приятелями, була любов. Ще до появи Ленского Пушкін досить докладно описав світське життя Онєгіна, що був не останнім в “науці страсті ніжної, котру оспівав Назон”. Однак потрібно підкреслити, що любовні захоплення Онєгіна були позбавлені глибини почуття. Головний герой роману Пушкіна в сфері чувствдействовал продумано й послідовно: “Як рано міг він лицемірити”, “Як він умів здаватися новим”.
Всім захопленням Онєгіна бракувало сили й щирості, тому йому й стало нудно. Всі його романтичні пригоди розвивалися по заданому алгоритмі, не зачіпаючи його душі. Зовсім інакше ставився до любові Ленский.
Із запалом романтика “він вірив, що душу рідна з’єднатися з ним повинна”, сприймав своє почуття до Ольги з побожним трепетом Надмірно серйозне відношення до предмета свого обожнювання, звичайно, виглядає трохи комічно, однак саме ця серйозність і стає причиною трагедії. Ленский бачить в Ользі ідеал, яким вона, звичайно, не є. Ольга – жива дівчина, приваблива й вітряна, їй далекі глибокі переживання й тривоги. Напевно, вона по-своєму любила Ленского – та і як не любити утвореного, гарного нареченого, що складає премилі віршики на честь своєї нареченої? Але й несподівана увага Онєгіна їй приємно.
Навряд чи Ольга помишляла про щось, що було б порушенням вірності Ленскому. Подумаєш, протанцювала кілька разів з іншим, посміхнулася, потисла руку – через що отут стрілятися із приятелем? Загострені переживання Ленского пов’язані з його романтичним поглядом на мир, із преувеличенно-захопленим відношенням до своєї нареченої. Йому здається, що й нескромний погляд сторонньої людини кидає на неї тінь.
А як ставиться до любові Онєгін? “Вчуже” він “почуття поважав”, тому довгий час доброзичливо вислухував романтичні бредні? Ленского, тому зі співчуттям поставився до Тетяни. Але хоча герой і відзначив незвичайність Тетяни, він не здатний відповісти на її почуття. Онєгін надійшов з дівчиною шляхетно.
Але його нудьгуючу душу не в силах запалити щира юнацька пристрасть. Онєгін розтратив щиросердечні сили на поверхневі захоплення, він втратив безпосередність і яскравість сприйняття, що характеризує почуття Ленского й Тетяни. Але розходження між героями не заважала їм дружити. Чи не так неминуча була дуель, приведшая до фатального фіналу? Як ні парадоксально це звучить, причиною дуелі стала особистісна незрілість обох приятелів.
Однак якщо Ленскому при його молодості ще пробачні необдумані спалахи, те Онєгін, з його знанням життя й людей, виявився не на висоті в ситуації вибору – прийняти виклик друга або спробувати влагодити миром проблему, що не коштує того? Онєгін нехтує світло: Звичайно, бути повинне презренье Ціною його забавних слів, Але шепіт, хохотня дурнів… Чия думка штовхає Онєгіна прийняти виклик Ленского? Невже тих поміщиків, від яких він ховався з будинку, щоб не бути змушеним розмовляти з ними “про косовицю, про провину, про псарню”?
І адже він і сам розуміє, що надходить не так, як велить йому совість: … Євгеній, Всім серцем юнака люблячи, Був повинен зробити себе Не мячиком предрассуждений, Не палким хлопчиком, бійцем, Але чоловіком із честю й розумом. І отут виявляється ще одна подібність між Онєгіним і Ленским: обоє вони внутрішньо не вільні. Ленский – бранець романтизму, Онєгін – бранець зневажуваних їм світських установлень Ленский щиро вірить у свою правоту. Онєгін – бачить реальну картину, і все-таки надходить у відповідності зі світським ритуалом: “Сказав, що він завжди готовий”.
Але ж дуелі можна було б уникнути, якщо Онєгін, поводження якого стосовно сусідів можна охарактеризувати словосполученням “дражнити гусаків”, виявив би теперішню рішучість і мудрість
(1 votes, average: 5,00 out of 5)