Образ російської жінки в поезії Н. А. Некрасова (по поемі “Російські жінки”)

Поема “Російські жінки” вражає читача оповіданням про мужність, шляхетність і силу духу дружин декабристів. Поема написана такою мовою, що викликає в душі читача найсильніший емоційний відгук. Перша частина поеми оповідає про княгиню Трубецької, друга – про княгиню Волконської. Вони залишають звичне життя, своїх рідних і друзів заради далекої й страхаючої поїздки в Сибір до своїх чоловіків

У шляху їм не раз доводиться згадувати свою щасливу молодість, проведену в розкоші й благополуччі. У дорозі їх чекає безліч труднощів, які,

проте, не здатні зупинити їх і змусити повернути назад. Зважившись виїхати слідом за своїми чоловіками, знатні дами втрачали всі переваги свого положення. Вони втрачали право на спадщину, не могли розраховувати на благополучне життя. Але навіть це не пугало безстрашних жінок

Дуже цікаві розмови княгині Трубецькой з губернатором при зустрічі, що відбулася в Іркутську. Губернатор усіляко намагається відговорити “нерозумну” молоду жінку від настільки ризикованого вчинку. Але на неї не діють оповідання про страшний край, де прийде жити серед каторжників. Також її не лякає перспектива відправитися до власного чоловіка

пішки, як відправляють каторжників. У результаті губернатор змушений відпустити княгиню. Жінку не лякає думка про швидку неминучу смерть, що підстерігає неї в чужому далекому краї. Про що свідчить така рішучість? Про приголомшливу мужність і міцність духу. З одного боку, цим неможливо не захоплюватися. З іншого боку, дружини декабристів з’являються якимись особливими істотами. Вони немов проводять чортові між собою й оточуючими людьми. Тепер їм немає шляхи назад. Тепер вони стають такі ж безправними, як і їхні чоловіки. Подвиг цих жінок воістину великий

Княгиня Волконська залишає свого маленького сина. Вона не має сил відмовитися від чоловіка й жити як і раніше. Тепер на ній немов клеймо, що назавжди відокремлює від навколишніх. У розмові з губернатором Іркутська княгиня Трубецька заперечує можливість повернення до світського життя. Вона із гнівом відкидає всі припущення щодо того, що їй ще може хтось сподобатися

Що там знайду я? Святенництво,

Зганьблену честь,

Нахабної дряни торжество

И подленькую помста

Княгиня говорить, що світське суспільство давно не залучає неї, вона не бажає бачити “продажних і тупих” людей, А тепер її чоловік представляється їй зовсім особливою людиною, що вигідно відрізняється від всіх навколишніх. Декабристи з’являються в очах своїх дружин мучениками, майже святими. Звичайно, далеко не кожна людина зможе оцінити духовний подвиг дружин декабристів. Адже їх можна навіть засудити, сказати, що цей учинок був щонайменше безглуздим і безглуздим. В ім’я чого була принесена така жертва?

Відповідь на це питання досить простий. В ім’я любові. Дружини декабристів хотіли бути поруч зі своїми улюбленими, розділити ті страждання, які випали на їхню частку. Їх не лякали негоди й позбавлення, вони хотіли своєю присутністю скрасити життя в’язнів. І їм у якімсь ступені це вдалося

У поемі розповідається про дві жінок, у характері яких дуже багато загального. Вони разюче сильні духом, незважаючи на свою тендітну зовнішність і відсутність життєвого досвіду. Вони ще зовсім молоді, у них все життя спереду. Але місце своє вони бачать поруч із чоловіками. Подвиг дружин декабрист^-це подвиг в ім’я любові, честі й боргу. Далеко не кожна жінка здатна зважитися на такий крок, саме тому цими відважними й шляхетними жінками захоплюються навіть через століття.






Книга в моєму житті.
Образ російської жінки в поезії Н. А. Некрасова (по поемі “Російські жінки”)