Образ Орфея як персоніфікація сили мистецтва, що приборкує природу і одухотворяє світ (за поезією Райнера Марії Рільке “Орфей, Еврідіка, Гермес”)
Артюр Рембо – символ світового поетичного авангарду
“Безпрецедентною пригодою в історії мистецтва” схарактеризував творчий шлях Артюра Рембо Стефан Малларме. Усе коротке його життя (тридцять сім років) було постійним духовним експериментом у поезії й авантюрою в особистому житті. Уже в 15 років він почав писати вірші, що засвідчили його поетичний талант. З дитинства ненавидів своє рідне місто Шарлевіль, з якого тікав 4 рази, потім ворожо ставився до Франції, а зрештою і до Європи, яка здавалася йому надто старою і маленькою. Разом
Рембо створював вірші лише протягом трьох років. Доробок поета зовсім невеликий: кілька десятків поезій і дві збірки віршів у прозі – “Осяяння” і “Сезон у пеклі”. Але те, що було ним зроблено, без перебільшення можна вважати революцією в поезії. Рембо був послідовним бунтівником і рішуче відмовлявся від усіх форм цивілізації, яку він оголошував втіленням буржуазності. Поет відкидав усе: релігію, мораль, суспільні цінності та прагнув радикального
Після смерті до поета прийшла всесвітня слава. Його ім’я стало символом світового поетичного авангарду. Без ясновидіння Рембо не було б великої поетичної революції Г. Аполлінера, французьких сюрреалістів, інших поетів. Його творчість привертала увагу і українських поетів. Значний інтерес до неї виявляли Юрій Клен і Василь Бобринський. Його поезії також перекладали М. Терещенко, Г. Кочур, М. Лукаш, Дм. Павличко, В. Стус, В. Ткаченко, М. Москаленко та ін.
В блакитні вечори стежками йтиму я;
Колотиме стерня, траву почну топтати:
Відчує свіжість піль тоді нога моя,
Я вітру голову дозволю овівати.
Це один з перших віршів поета “Відчуття”, і уже в ньому виявилися такі наскрізні теми творчості, як блукання світом, прагнення необмеженої волі.
А у вірші “П’яний корабель” відчувається символічне відображен ня духовної авантюри поета, який хоче жити за принципами нової свідомості. Цей вірш безпосередньо пов’язаний з теорією і практикою ясновидіння:
За течією Рік байдужним плином гнаний,
Я не залежав більш од гурту моряків:
Зробили з них мішень крикливі Індіани,
Прибивши цвяхами до барвних стояків.
У поезії “Голосівки” помітні інтенсивні шукання Рембо універсальної мови поезії:
А чорне, біле Є, червоне І, зелене
У, синє О, – про вас я нині б розповів:
А – чорний мух корсет, довкола смітників
Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене.
Поезія Рембо – незвичайна, вона вражає динамічністю та строкатістю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)