Відтворення поглядів Шіллера на роль мистецтва у суспільстві за баладою «Івікові журавлі»

Безсмертя творчості Фрідріха Шіллера зумовлене, за словами його славетного співвітчизника Генріха Гейне, тим, що Шіллер «руйнував бастилії духу та будував храм Свободи – той величезний храм, ідо має вмістити, як одну велику братерську громаду, всі нації… » Поет мріяв про перебудову суспільства шляхом естетичного перевиховання людей. Саме тому велику увагу він приділяв ствердженню самоцінності людського життя.

В основі балади «Івікові журавлі» лежить античний сюжет – переказ про грецького поета Івіка, якого вбили розбійники;

коли він ішов на Істмійські ігри – змагання поетів та бігунів. Самовиявлення убивць, за інтерпретацією Шіллера, не є дивом.

Враження, яке справила театральна вистава на всіх глядачів, – ось справжнє пояснення цього дива. П’єса нагадує: вбивцям про їхній злочин, і в час появи журавлів з вуст грішників зривається хибне слово, яке викриває їх.

У поета одна зброя – пісня. Поезія – караюче божество, месниця.

Мистецтво, над яким здійснили наругу в особі його жерця, жорстоко карає убивців, викриваючи їх і віддаючи на загибель.

У баладі повною мірою виявився погляд поета на провідну роль мистецтва в суспільстві. У цьому високий пафос твору – велич поезії і надзвичайна сила її впливу на читачів.






Без дружби життя не повноцінне.
Відтворення поглядів Шіллера на роль мистецтва у суспільстві за баладою «Івікові журавлі»