Неоднозначність образу України у творчості Маланка

Головна тема поезій Євгена Маланюка – Батьківщина. Україна, проблема її державності в минулому, сучасному й майбутньому. Для поета, який народився і виріс серед безмежжя херсонських степів, образ рідної Вітчизни постає як символ степової Еллади.

Змальовуючи його, Євген Маланюк виражає широку гаму почуттів: від захвату й болю за втраченим раєм рідної домівки, рідної землі («О моя степова Елладо, ти й тепер антично-ясна… А мені ти – фата-моргана на пісках емігрантських Сахар…») до обурення («Куди ж поділа, степова Елладо, варязьку

сталь і візантійську мідь?») і навіть гіркої зневіри («…Коли ж, коли ж знайдеш державну бронзу, проклятий кран. Елладо степова?!»). У них рядках – синівські почуття справжнього патріота, який вболіває за Вітчизну, її розвиток, за народ.

Євген Маланюк віддає перевагу слову «Еллада», а не «Україна». Це пояснюється його поглядами на процеси розбудови держави, її роль і місце в цивілізованому світі. Поет вважає, що Україна географічно й політично розташована на перехресті доріг із «варяг у греки», а її історія сягає скіфських часів. І коли він називає Україну Елладою, то має на увазі «соняшну» Елладу, в якій панують гармонія,

краса, порядок, добро. Проте лагідному образу Вітчизни протистоїть інший – образ державницького Риму. Поетове серце тягнулось до України-Еллади, але його розум був на боці України-Риму.

Євген Маланюк вірить у свій народ, його творчі сили, здатність збудувати омріяну віками незалежну державу. Водночас він бачить його негативні риси: байдужість, пасивність, нарікання на нещасливу долю, риси «тюхтія-хохла», виплекані роками довгої неволі.

Так почуття любові змінюється почуттям ненависті, віра в державницьку ідею («Та вдарить день і загуде Дніпро й хрестом своїм ми ідола розколем») – передчуттям апокаліпсису:

Літаки закрутяться, мов листя,

Башти захитаються й падуть.

Десь зі сходу, з-поза передмістя

Білим сонцем стане Страшний Суд.

На протиставленнях поет створює й образ України: вона – кохана й розпусниця, свята й відьма. За допомогою таких різних характеристик яскравіше окреслюється образ, він набуває великої експресивної сили.

Поет і вболіває за рідну землю, за зневажений неволею народ, і вірить у його силу, міцність духу, розум, які вкрай потрібні для побудови незалежної держави.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)
Loading...



Текст мужний.
Неоднозначність образу України у творчості Маланка