Неоднозначність образу Галілео Галілея у драмі Бертольда Брехта “Життя Галілея”

Ім’я Бертольда Брехта, видатного німецького поета, драматурга, в історії лі­тератури XX ст. пов’язане з утвердженням новаторського театру, що дістав назву епічного. Душею творчих пошуків Брехта була настанова на активне втручання мистецтва в життя, перебудову психології глядача, мобілізацію його розуму та ак­тивності. Сцена для митця – трибуна. Основне в епічному театрі – апеляція до розуму. Глядач у ньому розмірковує, оцінює, виробляє особисту принципову по зицію, активно вирішує питання сучасності, навіть якщо йдеться про давно

ми нулі часи, як, наприклад, у драмі “Життя Галілея”.

У цьому творі драматург подає складний, неоднозначний образ геніального вченого. Гаїілей постає перед глядачами у миті наукових прозрінь і морального падіння. Галілео Гаїілей – творча людина, яка силою свого розуму сягає тих го­ризонтів, що закриті від пересічних людей, які не здатні подивитися на світ сві­жим поглядом, побачити нове, незвичне у тому, що тебе оточує. Він невтомний трудівник, може годинами, тижнями, місяцями працювати над своїми науковими дослідами, постійно вдосконалюючи їх. Вивчаючи небесні світила, Гаїілей багато часу проводить біля

телескопа, що негативно впливає на його зір, та це не турбу< вченого. захоплений науковою працею, він відмовляється залишити місто, охо­плене чумою: "тримісячні записи можна просто викинути, якщо я не продовжу їх іще одну-дві ночі. а чума тепер повсюди".

Проте, не злякавшись чуми, Галілео Галілей похитнувся перед володарями світу цього. Святі отці показали вченому знаряддя катувань, і він, злякавшись фі­зичних мук, перед судом інквізиції зрікається свого вчення про обертання Зем лі й до кінця життя лишається в’язнем інквізиції. Та хоча Галілей відмовився від свого вчення, розум Галілея-дослідника продовжував працювати Живучи в за­міському будинку поблизу Флоренції під наглядом святої церкви, він все ж таки іноді брався за старе, працював над своєю книгою “Розмови”, в якій виклав “зо­всім нове вчення про дуже давній предмет – рух”. Віддаючи щодня усе написане своїм наглядачам, Галілею вдалося місячними ночами зняти копію зі своєї науко­вої праці й згодом переправити її через кордон зі своїм колишнім учнем Андреа, який покинув Італію, бо після зречення Галілея займатися наукою в цій країні було неможливо.

Учні Галілея з болем сприйняли слабкодухий вчинок свого вчителя. Андреа Сарті, який до останньої хвилини вірив, що учитель не зречеться себе та істини, у відчаї вигукнув: “Нещасна країна, в якій немає героїв!” І хоч Галілей тоді сказав йому у відповідь: “Нещасна та країна, яка потребує героїв!”, згодом осудив себе ще жорстокіше, бо вважав, що зрадив своє покликання.

Відступництво Галілея мало страшні наслідки: дізнавшись про зречення Галі­лея, Депарш заховав у скриню свій трактат про природу світла, найближчі учні й послідовники облишили свої дослідження й повернулися до лона церкви. Наука зазнала тяжкої втрати, для її розвитку потрібен був подвиг Галілея.

Неоднозначний образ Галілея, створений Брехтом, прославляє велич і могут­ність людського розуму і водночас попереджає, що наукова діяльність вимагає від учених особливої мужності, щоб протистояти корисливим властителям, які засто­совують надбання науковців не для блага людства, а у своїх цілях.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Неоднозначність образу Галілео Галілея у драмі Бертольда Брехта “Життя Галілея”